Нідерландські геофізики показали, що в мантії стародавнього Місяця було багато води. Дослідження опубліковане в Nature Geoscience.
Дані, отримані вченими, показують, що раніше океан мантії на супутнику містив від 270 до 1650 частин води на мільйон. До своїх висновків геофізики прийшли, провівши лабораторні експерименти, що імітують ранні умови на супутнику Землі.
Фахівці розглянули два сценарії формування зовнішньої кори супутника, пов’язані з кристалізацією остигаючої лави. У першому випадку товщина твердої поверхні, сформованої плагіоклазом, склала 68 кілометрів, у другому від 34 до 43 кілометрів.
На відміну від першого сценарію, друга ситуація передбачала, що мантія стародавнього Місяця містила багато води. Це відповідало товщині кірки, що спостерігається на сучасному супутнику Землі місією GRAIL (Gravity Recovery and Interior Laboratory).
Робота вчених заснована на припущенні, що в давнину, приблизно 70 мільйонів років після утворення Сонячної системи, Місяць покривав океан мантії. Через 145 мільйонів років океан мантії кристалізувався.
Вчені вважають, що на ранніх етапах розвитку хімічний склад Місяця і Землі був схожим, що говорить про спільність їхнього походження.