У пергаменті, на якому написана праця ранньосередньовічного автора, вчені виявили опис метеороскопа — унікального інструменту стародавнього астронома, про який поки було відомо лише з непрямих джерел.
У журналі Archive of History of Exact Sciences вийшла робота, автори якої досліджували рукопис VIII століття, знайдений в абатстві Боббіо на півночі Італії. Цей манускрипт містить латинський текст «Етимологій» ранньосередньовічного вченого, одного з батьків церкви, Ісидора Севільського.
Рукопис знайшли ще в XIX столітті, коли обстежили скрипторій абатства. Там виявили кілька сотень рукописів, датованих періодом раннього Середньовіччя. Вважається, що саме цей скрипторій описаний в романі Умберто Еко «Ім’я троянди». Зараз зібрання зберігається в Амброзіанській бібліотеці в Мілані.
Це верхній шар палімпсеста, що містить латинський текст / © Аlexander Jones et al.
Манускрипт VIII століття, безумовно, вкрай цінний історичний пам’ятник. Але автори нової роботи стверджують, що насправді книга ще давніша і цінніша. Дослідження сторінок показало, що принаймні деякі з них — палімпсести. Так називають рукописи, написані на вже вживаному пергаменті. Річ у тім, що в Темні століття пергамент був вельми недешевий, і монахи, які працювали в скрипторії, винаходили різні методи, що дозволяли використовувати його вдруге.
Під текстом Ісидора Севільського знайшли 15 палімпсестів, що раніше використовувалися для трьох грецьких наукових текстів: текст невідомого авторства з математичної механіки і катоптрики (розділ оптики), відомий як Fragmentum Mathematicum Bobiense (три листа), трактат Птолемея «Аналемма» (шість листів) і астрономічний текст, який дотепер залишався непізнаним і майже повністю непрочитаним (шість листів).
Рукопис на грецькому, прихований під середньовічним текстом/©Аlexander Jones et al.
Використовуючи методи мультиспектральної візуалізації, вчені змогли виявити приховані чорнило і розгледіти текст, забезпечений рядом ілюстрацій. Вони стверджують, що знайшли рукопис давньоримського астронома Клавдія Птолемея. Причому рукопис унікальний, що не має інших копій.
Птолемей, що жив у II столітті нашої ери в Римському Єгипті (переважно в Олександрії), був одним з найбільш значущих вчених еллінізму і Риму. Як астроном він не мав рівних ні за життя, ні багато століть по тому. Його монографія «Альмагест» (пізня назва, вихідна була іншою) являє собою майже повне зібрання астрономічних знань Греції і Близького Сходу.
Інший римський вчений, Папп Олександрійський (роки життя невідомі, імовірно — III-IV століття нашої ери), написав до «Альмагесту» досить докладні коментарі, з яких стало ясно, що праця Птолемея дійшла до нас не в повному вигляді. Так, Папп згадує якийсь прилад метеороскоп — древній інструмент, призначений для визначення відстані до небесних тіл, один з варіантів армілярної сфери.
Автори нової роботи стверджують, що знайшли в палімпсесті саме ту частину рукопису Птолемея, в якій він описав пристрій метеороскопа. Цей прилад був складною сукупністю з дев’яти металевих кілець, з’єднаних особливим чином.
Так, на думку вчених, виглядав метеороскоп Птолемея/©Аlexander Jones et al.
За словами вчених, його можна використовувати для вирішення найрізноманітніших завдань, таких як визначення широти в градусах від екватора, точної дати сонцестояння або рівнодення або видимого місця розташування планети на небесному зводі. Діаметр його становив близько пів метра.
Пристрій метеороскопа, сказано в роботі, описано так докладно, що можна йти з цим текстом до хорошого майстра, що працює з металом, і той збере інструмент. При цьому практично немає рекомендацій по тому, яким чином вести астрономічні спостереження. Останнє дуже дивно для Птолемея — інші його праці демонструють прискіпливість стародавнього вченого.
Але сумнівів в авторстві у дослідників немає: у Птолемея були вельми характерні стиль і словниковий запас. Автори роботи сподіваються знайти продовження рукопису в можливих палімпсестах в інших рукописах із зібрання скрипторію абатства Боббіо. Адже древній пергамент могли розібрати на сторінки і використовувати відразу кілька переписувачів, які працювали над різними манускриптами.