Динозаврів убив подвійний удар, стверджують американські палеонтологи. Йдеться про падіння гігантського метеорита в Мексиканську затоку, за яким послідували найпотужніші виверження вулканів в Індії. Про свою гіпотезі вчені розповіли на сторінках журналу Science.
Дослідники працювали з Деканськими траппами (базальтовими породами на заході Індії) – слідами одного з наймогутніших вулканічних вивержень в історії Землі. Ці сейсмічні процеси, які викинули в атмосферу безліч небезпечних летючих сполук, почалися за 250000 років до падіння Чіксулубського метеорита і тривали півмільйона років після нього (у підсумку вилилося півтора мільйона кубічних кілометрів лави).
Деякі вчені вважають, що динозаврів погубили саме токсичні викиди і вулканічний пил (закрили Землю від сонячного світла), інші – що астероїд приніс біосфері куди більше шкоди, ніж індійський вулканізм. Автор нової статті, геохронолог Пол Ренн (Paul Renne) з Каліфорнійського університету в Берклі і його колеги припустили, що обидві катастрофи збіглися в часі.
Для перевірки цієї гіпотези Ренн взяв у Деканові зразки лавових порід, зібравши матеріали на різних рівнях вулканічного шару (від найглибших і древніх до відносно верхніх). Вчені хотіли з’ясувати, чи збігаються зміни породи з падінням метеорита.
Читайте також:
З’ясувалося, що Деканські вулкани почали вивергатися ще до падіння метеорита, яке відбулося приблизно 65 мільйонів років тому, проте в певний момент характер лавових потоків радикально змінився. До цього магма, що піднімається з мантії, змішувалася з речовинами земної кори, затримуючись на деякий час в різних дрібних резервуарах, а з певного періоду шари лави позбулися домішок. Ця чистота пов’язана з тим, що магма довго накопичувалася в одному-єдиному гігантському резервуарі, після чого вивергалася на поверхню в катастрофічних масштабах: приблизно 900 000 000 кубометрів на рік (у порівнянні з 71 тисячею кубометрів на рік раніше).
Учені припускають, що зміна типу вивержень (від частих і дрібних до рідкісних і масштабним) могло відбутися під впливом удару метеорита. Датування порід також вказує на те, що зрушення трапилося приблизно в один час з падінням метеорита (з похибкою в 50 000 років).
Поки у дослідників немає однозначних доказів одномоментності катастрофічних подій: для цього хронологічне вікно потрібно звузити з 50 до приблизно п’яти тисяч років. Проте в наявності непрямі докази, вважає Ренн.
У світовій палеонтологічній науці немає єдиної думки про основну причину вимирання динозаврів. Серед західних вчених в даний час переважають «катастрофічні» гіпотези (швидке вимирання під впливом абіотичних факторів – вулканічна активність, удар метеорита, падіння рівня океану).