Вироби, зв’язані з хутряної нитки, користуються популярністю у багатьох дизайнерів. Модні жакети, шарфи, палантини, шапочки і навіть рукавиці можна зв’язати самостійно, підготувавши правильно матеріали для рукоділля. Якщо дорого купувати хутряну шкірку, можна використовувати хутро з ношених речей. Для цього підійде хутро норки, кролика, чорнобурки, песця або будь-який інший.
З боку міздрі простим олівцем розкреслюють смужки шириною від 3 до 10 мм. Чим коротше хутро, тим ширші повинні бути смужки. Якщо шкурка сильно поношена, її можна зміцнити дублерином. Гострим канцелярським ножем або лезом нарізаємо смужки, намагаючись не пошкодити хутро. Смужки нарізають різними способами – зигзагоподібно, уздовж шкурки або поперек, а можна нарізати по спіралі, тоді смужка буде довшою. Головне, правильно підібрати довжину ворсу.
Можна в’язати шапку вкругову на товстих спицях. Тоді треба буде підготувати хутряну нитку. Для цього смужки нарізують тонко – 3 мм, з’єднують за допомогою клею або зшивають між собою. Хутро має лежати в одному напрямку. Опісля хутряні смужки змотують в невеликі моточки, з’єднавши з міцною вовняною ниткою, і в’яжуть звичайною лицьовою гладдю, поступово розправляючи хутро. По закінченні роботи вільні кінці хутра з ниткою протягують навиворіт і закріплюють зсередини. Щоб шапочка виглядала привабливіше, нитку підбирають відповідного до кольору хутра.
Інший спосіб в’язання шапки – обплітання хутром основи з сітки. Основу можна зв’язати самостійно за допомогою гачка і вовняної або бавовняної нитки філейним візерунком з стовпчиків з накидом. При цьому основа може бути різної форми – у вигляді шапочки, берета або кепки. Вічка візерунка повинні бути не менше 5-7 мм. Чим довший ворс, тим вільніше і легше треба в’язати основу.
Коли основа готова, за допомогою шпильки або гобеленової голки обплітаємо стовпчики вічок. В кінці ряду виводимо нитку навиворіт і обплітає сусідній стовпчик. Коли робота закінчена, акуратно розправляємо хутро, струшуємо виріб. Можна розпушити шапочку гарячим феном. Таким же способом обплітають шапочку, пов’язану простою або англійською гумкою, просмикуючи хутряну нитку навколо рубчиків лицьових петель. У цьому випадку основу в’яжуть щільніше, так як шапка сильно розтягується.
Ще один з варіантів виготовлення шапки – хутряними смужками не обплітають стовпчики вічок, а простягають хутро через них. Треба стежити, щоб смужки були ширші від самих вічок, інакше вони будуть негарно скручуватися. При такому плетінні краще буде з’єднувати смужки в процесі роботи, так як коротку нитку протягувати легше.
Зв’язані з хутра вироби дуже легкі, комфортні в носінні, нескладні у догляді. Щоб річ служила довго, доглядати за нею треба так само, як за звичайним хутряним виробом: сушити подалі від опалювальних приладів, розчісувати, зберігати в темних сухих приміщеннях, оберігаючи від молі і пилу.