Дослідження можливостей глобального затемнення шляхом розпилення сірковмісних аерозолів показує потенціал для зниження смертності від спеки, але стикається з серйозними суперечностями між моделями та реальними даними.
Ідея розпорошення сірчаних аерозолів у стратосфері передбачає створення антипарникового ефекту внаслідок відбиття сонячного світла. Моделювання, опубліковане в Proceedings of the National Academy of Sciences, прогнозує, що зниження глобальної температури на один градус може врятувати до 400 тисяч життів щороку завдяки зменшенню смертності від спеки, тоді як потенційні негативні наслідки, зокрема кислотні дощі, спричинять лише десятки тисяч смертей.
Втім, ці прогнози суперечать історичним даним. Глобальне потепління на один градус, яке відбулося між 1970 і 2020 роками, не призвело до зростання температурної смертності. Навпаки, за перші 16 років XXI століття кількість смертей від неоптимальних температур зменшилася на 166 тисяч осіб щороку. Це зниження пояснюється тим, що смертність від холоду значно перевищує смертність від спеки, а потепління сприяє зменшенню холодових смертей.
Зокрема, в екваторіальних регіонах, де, як вважали автори дослідження, зниження температури повинно приносити користь, холодова смертність залишається вищою, ніж теплова. Наприклад, в Африці щороку від холоду помирає близько 1,19 мільйона осіб, тоді як від спеки — лише 26 тисяч. Це підкреслює важливість врахування реальних умов адаптації до температурних змін.
Ідея глобального затемнення, хоч і виглядає привабливою як спосіб швидкого охолодження планети, потребує ґрунтовнішого аналізу. Невідповідність прогнозів комп’ютерних моделей історичним даним вказує на необхідність врахування ширшого спектра факторів, зокрема впливу на врожаї, екосистеми та реальну демографічну ситуацію.