Давня ДНК дозволила по-новому осмислити походження жінки з Бічі-Хед, спростувавши усталені уявлення про її зовнішність і коріння.
Останки жінки римської епохи, відомої як Жінка з Бічі-Хед, тривалий час вважали прикладом ранньої етнічної різноманітності у Британії. Такі припущення ґрунтувалися на морфології черепа, тобто «сукупності зовнішніх анатомічних ознак». Проте новий аналіз давньої ДНК значно уточнив ці висновки. Він був виконаний дослідниками з Музею природної історії в Лондоні.
Археогенетик Вільям Марш зазначає: «Ми змогли визначити походження жінки з Бічі-Хед з набагато більшою точністю, ніж раніше». Генетичні дані показали її тісну спорідненість із місцевим населенням Британії римського періоду. Ознак недавнього африканського походження не виявлено. Ймовірно, вона мала світле волосся та блакитні очі.
Скелет було знайдено ще в середині ХХ століття та повторно ідентифіковано у 2012 році. Радіовуглецеве датування визначило час смерті між 129 і 311 роками н. е. Саме незвичні риси черепа стали підставою для попередніх гіпотез. Фізична антропологія довгий час використовувала такі ознаки для визначення «раси».
У своїй статті науковці підкреслюють, що подібні методи спираються на «застарілі уявлення про біологічну реальність раси». Вони не враховують безперервність людських варіацій. Випадок Жінки з Бічі-Хед демонструє обмеженість візуальних оцінок. Генетика натомість надає значно надійніші дані.
Антропологиня Селіна Брейс підсумовує: «Наші наукові знання постійно розвиваються, і ми зобов’язані переглядати висновки у світлі нових технологій». Завдяки розвитку методів аналізу ДНК стало можливим точніше відтворити життя людей минулого. Це змінює не лише окремі біографії, а й наше розуміння історії загалом.