Непоказні морські губки виявилися найбільш стійкими тваринами на Землі – вони пережили всі масові вимирання флори і фауни і служили основними “реставраторами” зруйнованих екосистем планети.
“Ми припускаємо, що губки мають таку живучість за рахунок того, що вони можуть жити при дуже великій різниці температур і в умовах майже нульової концентрації кисню. У свою чергу, їх джерелом їжі є частки органіки у воді, чия кількість повинна була різко збільшитися в океані після масової загибелі інших тварин”, — заявив Джохеф Боттіг (Joseph Botting) з Національного музею Уельсу в Кардіффі (Великобританія).
Вчені виділяють в історії життя на Землі п’ять найбільших масових вимирань видів. Останнє з них, крейда-палеогенове вимирання, сталося приблизно 65,5 млн років тому і призвело до зникнення динозаврів і всіх великих наземних і морських рептилій. Вважається, що кожна така подія супроводжується еволюційним вибухом — швидким поширенням, фізичним ростом і спеціалізацією виживших видів, які займають екологічні ніші, що звільнилися.
Ордовицьке вимирання, друга за силою катастрофа в історії Землі, сталося приблизно 443 мільйони років тому і призвело до загибелі 85% видів і 60% родів морських безхребетних тварин. Найсильніше постраждали моховинка, двостулкові молюски і корали — в деяких випадках їх родове різноманіття скоротилася на дві третини. По всій видимості, причиною даного вимирання стало падіння концентрації вуглекислого газу в атмосфері Землі і слідом за цим похолодання.
Як розповідає Боттінг, наші уявлення про це вимирання дуже схематичні, так як породи того періоду майже не збереглися на Землі. Єдині відомі поклади цього часу були знайдені на території ПАР майже 20 років тому, і вони являють собою відбитки ґрунту з мілководь з рештками живих істот. Про те, які зміни йшли на великих глибинах, ми майже не знаємо.
Боттінг і його команда здобули перші відомості такого роду, виявивши ціле “кладовище” древніх підводних організмів, розкопуючи породи Ордовицького періоду на південному сході Китаю, в провінції Чжецзян. Фактично вся територія Китаю в той час являла собою мілководне море поблизу екватора Землі, розділене безліччю великих і дрібних островів.
Під час ордовицького вимирання це море, як показали розкопки авторів статті, було в буквальному сенсі вкрите цілим лісом з морських губок. За словами вчених, їм вдалося знайти в бамбукових лісах сучасного Китаю гігантський пласт порід довжиною в 10 кілометрів, повністю заповнених рештками губок, число видів яких, за приблизними і попередніми підрахунками, перевищує сотню.
Що цікаво, в цих відкладах були присутні як невеликі, так і досить великі губки, що вважається вкрай нетиповою річчю для масових вимирань і періодів часу відразу після них. Мабуть, губки не тільки швидко відновилися після катастрофи, а й почали швидко заповнювати порожні екологічні ніші на мілководдях і в глибинах морів. У деяких випадках різноманітність видів у цих відкладах перевищувало те, що існує в морях Землі сьогодні.
Губки були не єдиними мешканцями морів того часу – крім їх відбитків, вченим вдалося знайти в провінції Чжецзян кілька фрагментів черепашок наутілусів, а також повні відбитки панцира ракоскорпіона і відбитки великого морського слизняка.
Як вважають вчені, подібне розмаїття губок вказує на те, що вони вже кілька сотень мільйонів років грають роль основних “інженерів” екосистем Землі, підтримуючи їх стабільність і відновлюючи їх після вимирання. Цілком можливо, що ядерна катастрофа чи наступне масове вимирання знову призведе до того, що виживуть не таргани або пацюки, а губки. Вони будуть домінувати в морях Землі до тих пір, поки її екосистеми не відновляться в шостий раз, підсумовують автори статті.