Гірські льодовики виявилися найбільш уразливими формами ландшафту для дії глобального потепління – скорочення їх площі в останні роки на 99% пов’язані з підвищенням температур через антропогенні викиди СО2 в атмосферу, заявляють вчені.
“Ми давно говорили про те, що гірські льодовики першими постраждають від зміни клімату, але мало хто намагався перевірити це з наукової точки зору. Виявилося, що це дійсно так – всі льодовики, які ми вивчили, відступають, що є переконливим прикладом того, що глобальне потепління існує. Місцеві жителі давно це помітили, ці льодовики знаходяться зараз далеко від їх первісних меж”, — заявив Джерард Ро (Gerard Roe) з університету Вашингтона в Сіетлі (США).
Згідно з останньою доповіддю Міжурядової групи експертів по зміні клімату (IPCC), сьогодні більшість вчених упевнена на 95% в тому, що підвищення глобальних температур повітря і вод морів викликане діяльністю людини, в тому числі викидами СО2 та інших парникових газів. Тим не менш, до цих пір існують кліматичні скептики, які впевнені в тому, що ці коливання температур мають природний характер.
Незвичайне уповільнення темпів глобального потепління в останні півтора десятиліття, зафіксоване кліматичними супутниками і морськими спостережними станціями, змушує кліматологів сперечатися, чи мають рацію скептики або ж це уповільнення просто пов’язано з тим, що в минулі роки виміри велися з неправильним або просто іншими методиками, які завищували реальні темпи потепління.
Ро і його колеги перевірили, чи це так, вивчивши те, як вели себе в останні кілька десятиліть майже чотири десятки найбільших гірських льодовиків світу, розташованих в помірних і тропічних широтах. Як пояснюють вчені, поклади льоду в горах слабо реагують на сезонні коливання і інші короткочасні кліматичні тренди, і є, за словами Ро, “найчистішим кліматичним індикатором”.
Використовуючи дані, зібрані протягом останніх 100-130 років за допомогою кліматичних супутників і в ході польових спостережень, кліматологи простежили за тим, як змінювалася площа цих льодовиків, і перевірили, чи були ці флуктуації пов’язані зі змінами клімату.
Як виявилося, всі скорочення їх площі були на 99% обумовлені глобальним потеплінням. За розрахунками вчених, вірогідність того, що багато європейських льодовиків відступили на 2-3 кілометри самі по собі, не перевищує 0,001%, причому рівень достовірності таких висновків у багатьох випадках перевищує значення, які звичайно потрібні для здійснення відкриттів у фізиці елементарних частинок, найбільш суворої галузі науки з точки зору статистичної значущості відкриттів.
Все це, на думку Ро та його колег, дозволяє нам з упевненістю говорити про те, що гірські льодовики дійсно найбільше вразливі для дії зміни клімату, і що воно існує. Подібні розрахунки, звичайно, навряд чи змусять відступити кліматичних скептиків, і дискусії навколо глобального потепління продовжаться.