Дослідження показує, що неолітичні мушлі з Каталонії могли використовуватися як роги для створення надгучних сигналів на великі відстані.
Фізичний аналіз 12 мушель Charonia lampas продемонстрував, що верхівки були навмисно видалені, створюючи «отвір для продування», а експериментальні тести дали звук до 111,5 дБ. Як зазначає Маргарита Діас-Андреу: «ці мушлі могли слугувати музичними інструментами». Дослідники також виявили біологічні сліди, які вказують, що мушлі збирали після смерті їхніх мешканців.
У восьми цілих мушлях трубач Мікель Лопес-Гарсія отримав стабільний звук понад 100 дБ. Він відзначив: «мушлі-труби здатні видавати звуки високої інтенсивності і були б дуже ефективними для далекого зв’язку». Дві мушлі давали до трьох тонів, але їхня нестабільність знижувала музичну придатність. Закриття природних отворів не змінювало висоти, що спростовує ідею про навмисне створення «музичних» дирок.
Аналіз форми, слідів ерозії та акустичних властивостей дозволяє припустити, що основним призначенням мушель було створення потужних сигналів у відкритому просторі. Це робило їх ефективним способом комунікації між неолітичними фермерами, діяльність яких охоплювала великі ділянки землі. Проте можливість емоційного чи ритуального музичного використання залишається відкритою.
Дослідження, опубліковане в Antiquity, демонструє важливість експериментальної археології у розумінні технологій минулого і того, як прості природні об’єкти ставали інструментами комунікації.