На сьогоднішній день на озброєнні у жінок є безліч методів відстеження овуляції, одним з яких є фолікулометрія. Вона являє собою ультразвуковий моніторинг росту фолікулів і подальшої їх трансформації в жовте тіло. При необхідності, досліджується і товщина ендометрію в кожній фазі менструального циклу.
До УЗД-моніторингу овуляції вдаються для встановлення факту і дати овуляції при плануванні вагітності на тлі частих ановуляторних або нерегулярних циклів, а також при різних гормональних порушеннях, що не дозволяють використовувати інші методи визначення овуляції. Крім того, завжди використовується при стимуляції овуляції і екстракорпоральному заплідненні.
Коли починати фолікулометрію?
Зазвичай рекомендується проводити перший сеанс УЗД на 8-10 день менструального циклу з розрахунку, що він триває рівно 28 днів. Чому саме в ці дні? І що робити тим, у кого цикл коротше або, навпаки, довше? На малюнку показані зміни, що відбуваються в матці і яєчниках протягом усього менструального циклу.
У перші дні циклу фолікули тільки починають свій розвиток, і найбільші з них мають діаметр близько 2 мм. На цьому етапі не можна оцінити чи відбудеться овуляція, зате можна виявити фолікулярну кісту – неовульовану фолікулу, що залишилася з минулого циклу і продовжує своє зростання. Якщо ж первинне УЗД проводиться безпосередньо напередодні овуляції, то кісту можна легко сплутати з домінантним фолікулом.
Як відомо, довжина циклу змінюється за рахунок першої фази, при цьому тривалість другої завжди залишається постійною і складає (в нормі) 13-14 днів. У зв’язку з цим, жінкам з регулярним, але більш довгим або коротким циклом потрібно вирушати на перше УЗД не на 8-10 день циклу, а приблизно за 4-6 днів до передбачуваної овуляції. Частоту і кількість сеансів визначить лікар. Зазвичай буває достатньо 2-3 відвідувань кабінету УЗД з інтервалом в 2-3 дні.
У випадках, коли мають місце тривалі нерегулярні цикли, починати фолікулометрію слід через 3-5 днів після закінчення менструації. Лікар буде проводити не тільки моніторинг фолікулів, але й контроль ендометрію по УЗД. Це допоможе точніше визначити причину затримки і поставити вірний діагноз. У цьому випадку кількість і частота процедур варіюються індивідуально.
Класична картина ультразвукового моніторингу
Якщо орієнтуватися на класичний цикл, то на 8-10 день вже можна побачити один (рідше 2 і більше) домінантних фолікул діаметром 12-15 мм, у той час як інші мають значно менші розміри. Далі він продовжує збільшуватися на 2-3 мм в день і до моменту овуляції може досягати 18-25 мм в діаметрі. Ендометрій до цього моменту має тришарову структуру і товщину близько 10-12 мм. Потім відбувається викид лютеїнізуючого гормону, і яйцеклітина виходить з невеликою кількістю фолікулярної рідини в черевну порожнину.
На овуляцію вказує подальше “зникнення” або зменшення домінантного фолікула і деформація його стінок, а також наявність рідини в дугласовому просторі. Пізніше, на 15-18 день циклу, в місці овуляції можна побачити жовте тіло діаметром 15-20 мм, що має неправильну форму і нерівні контури. З кожним днем його розміри зменшуються, і напередодні менструації воно, як правило, погано візуалізується або не визначається зовсім. Ехощільність ендометрію в ці дні рівномірно підвищується, тришарова структура змінюється однорідною.
Можливі варіанти ановуляції
Якщо домінантний фолікул спочатку зростає, але потім зупиняється в розвитку (персистенція) або регресує (атрезія), значить, овуляція не відбулася. У позаматочному просторі відсутня вільна рідина, немає жовтого тіла, секретується прогестерон, тому рівень цього гормону в крові буде відповідати першій фазі циклу.
Трапляється, що яйцеклітина не виходить через передчасний викиду лютеїнізуючого гормону, при цьому фолікул “спадается”, а рівень прогестерону в крові відповідає другій фазі циклу. Такий ефект називається лютеинізацією фолікула. Існує також імовірність, що жоден з безлічі фолікулів не «доросте” до розмірів домінантного. Такий цикл теж буде ановуляторним.
Таким чином, фолікулометрія не замінює вимір базальної температури, гормональні дослідження і тести на овуляцію, а, навпаки, в комплексі з ними дозволяє отримати більш повну картину процесів, що протікають в репродуктивних органах жінки. А своєчасна постановка правильного діагнозу і призначення ефективного лікування – це ще один крок на шляху до материнства.