Вчені НАСА занурилися на дно океану, в серці найдавнішого на Землі ударного кратера Чіксулуб, який, як вважає велика частина наукового співтовариства, залишився від удару величезного метеорита, який 66 мільйонів років тому знищило динозаврів.
Сьогодні вчені опублікували результати першої бурової експедиції в Чіксулуб, стародавній ударний кратер на півострові Юкатан, Мексика. Вважається, що цей кратер утворився від падіння величезного метеорита, що призвів до незворотних кліматичних змін, які знищили динозаврів 66 мільйонів років тому.
Відкриття дослідників підтвердило те, що гранітні валуни з надр земної кори і справді знаходяться на вершині осадових порід, а це означає, що гіпотеза утворення радіальних кратерів нарешті підтвердилася. І нехай на землі Чіксулуб єдиний зі збережених в наші дні кратерів такого виду, на інших планетах Сонячної системи їх дуже і дуже багато. Приміром, минулого місяця вчені НАСА припустили, що пікові кільця в межах ударного басейну Орієнталь на Місяці, ймовірно, сформувалися таким же чином.
Команда дослідників заглибилася в земні надра, щоб досліджувати епіцентр одного з найбільш значущих світових катаклізмів. Щоб проникнути в саме серце кратера, ученим довелося заглибитись на 670 м в породу, яка лежить під морським дном, для чого команда залучила до роботи бурову платформу. Зразки на такій глибині містять фрагменти тих самих корінних гранітних порід, які вирвалися з Землі від удару величезного астероїда.
Перед тим, як зануритися углиб моря, вони вже випробували технологію буріння на суші. Але це перший випадок, коли дослідники занурюються всередину так званого «пікового кільця» — радіального кам’яного гребеня всередині безпосередньо самого ударного кратера. Подібні були виявлені кратери на Місяці, Марсі й навіть Меркурії, але на Землі подібні дослідження проводяться вперше.
Уважне вивчення пікових кільцевих порід дозволить вченим перевірити модель утворення кратера і визначити, чи було це місце одним з перших, де після удару з’явилася мікроскопічна фауна. Саме пікове кільце утворюється лише протягом декількох хвилин. Відразу після удару розплавлена мантія здіймається на висоту близько 10 км, а потім валиться вниз, утворюючи той самий радіальний гребінь.
Щось схоже ви можете спостерігати, якщо кинете в воду великий камінь. Після цього породи остигають і формується пікове кільце, що складається з шматків кореневої породи. А вже в наступні години океанічне цунамі приносить величезний кратер маси донного піску, після чого починається вапняне відкладення, яке триває мільйони років.