В умовах екстремально низьких температур і темряви дослідна база, побудована серед антарктичних льодів, продовжує працювати в звичайному режимі — хоча люди були змушені евакуюватися звідти ще кілька місяців тому.
Дослідна станція Halley VI, розташована на шельфовому льодовику Антарктиди Брунт, призначена для цілорічного проживання вчених. Але в останні роки страх перед тріщинами на шельфі призвів до закриття станції на час антарктичної зими. Але якщо в будь-якому іншому закладі евакуація персоналу означає припинення будь-якої діяльності, в тому числі й наукової, то ця станція зовсім не збирається зупинятися на досягнутому.
Минулого тижня дослідники з Британської антарктичної служби (BAS) оголосили, що вперше під час однієї з таких ось зимових зупинок Halley VI продовжив успішно проводити вимірювання клімату, озону і космічної погоди — навіть з урахуванням того, що люди відсутні з лютого. Ця стратегія, яку самі вчені називають «Примарна база», стала можлива завдяки автономній енергетичній системі, яка подає електрику на наукове обладнання станції.
Ядром цієї системи є мікротурбіна, встановлена в контейнері з регульованою температурою, яка живиться від автономного роздавальника палива і дозволяє підтримувати роботу всієї станції. Дослідники порівнюють її з «реактивним двигуном в коробці», який обертається 24 години на добу без обслуговування і витримує до 9 місяців роботи в такому режимі до повернення дослідної групи.
У важких умовах Антарктиди це звучить майже як наукова фантастика, однак мікротурбіна вже справляється зі своїм завданням 136 днів, і команда BAS впевнена, що зможе пережити зиму, зберігаючи при цьому ряд метеорологічних, озонових і атмосферних контрольних приладів. І все це — під час щоденної передачі 1 ГБ даних, які відправляється дослідникам у Великобританію. Серед цих інструментів — пристрій під назвою AutoDobson, повністю автоматизована версія апарату, який дозволив дослідній станції Halley вперше виявити діру в озоновому шарі ще в 1980-х роках (під час ітерації Halley IV).