Під час «розгулу» урагани можуть передавати енергію в океан у вигляді потужних хвиль. Ті, у свою чергу, взаємодіють з ґрунтом, провокуючи сейсмічну активність.
На думку вчених, струс дна моря в період сильного шторму може тривати годинами або днями. Такі землетруси дуже поширені в світі, але їх не помічали раніше, вважаючи сейсмічним фоновим шумом. Дослідники стверджували, що вони не можуть бути небезпечними.
У 2006-2019 роках експерти аналізували океанографічні і сейсмічні записи і в результаті виявили зв’язок між щільною сейсмічною активністю і ураганами біля узбережжя і континентальних шельфів. Вченим вдалося виявити свідчення величезної кількості штормових землетрусів за цей час біля берегів США та Канади. Прикладом може служити шторм Біллі – атлантичний смерч 2009 року, який посилився до категорії 4 і пронісся над Ньюфаундлендом як тропічний шторм. В період його навали вдалося зареєструвати ряд сейсмічних подій біля узбережжя Нової Шотландії і Нової Англії. Вчені зізналися, що не знали про існування такого явища, і це говорить про інтенсивність сейсмічного хвильового поля і великого рівня сейсмічних хвиль.