Багато тварин отримують антибіотики, які захищають їх від бактеріальних захворювань. Але з часом антибіотики призводять до того, що бактерії розвиваються і вчаться їм чинити опір. Ці резистентні до антибіотиків бактерії, в свою чергу, можуть передавати гени, відповідальні за цю стійкість, іншим видам бактерій, що в кінцевому підсумку знижує ефективність ліків. Коли гній худоби, оброблений антибіотиками, застосовується в якості добрива, гени стійкості до антибіотиків можуть проникати в грунт і, після випадання опадів, стікати в річки та інші водойми, сприяючи їх поширенню. Вчені з’ясували, як можна мінімізувати цей процес. Результати дослідження публікує журнал Environmental Science & Technology.
Дослідницька група на чолі з Сюй Лі з Небраски провела експерименти по оцінці мінімальної відстані між полем, покритим добривами з гною, і поверхневими водами. Учених цікавила відстань, яка могла б запобігти стіканню антибіотиків і генів стійкості до антибіотиків. Експерти виявили, що рівні всіх трьох антибіотиків, а також семи з 10 генів стійкості істотно знижувалися в міру збільшення відстані від місця забруднення.
Вчені прийшли до висновку, що підтримка відстані від 34 до 67 метрів обмежить забруднення стоку через поле, багате глинистими ґрунтами.
Оскільки ця відстань, що залежить від експериментального майданчика, команда рекомендувала провести аналогічні експерименти з різними польовими умовами, типами ґрунту, схилами і кількістю опадів, щоб відрегулювати відповідні відстані в іншому місці.
Натхнення: hightech.fm