Космічні технології не стоять на місці! Якщо раніше для фото вченим необхідно було відправляти зонд прямо до планети, то тепер це може зробити потужний телескоп, який знаходиться на навколоземній орбіті. Пропонуємо подивитися, як далеко зайшла наука і техніка і порівняти перші фотознімки різних планет з сучасними аналогами.
Венера
5 лютого 1974 року міжпланетна станція NASA «Марінер-10» зробила перший великий знімок Венери. Фото було знято в видимих ??і ультрафіолетових променях. «Марінер-10» зробив понад 3000 кадрів, які показали, що атмосфера планети перебуває в постійному русі.
Останнє фото Венери від 8 червня 2020 року, можливо, менш цікаве, ніж те, що було зроблено майже 50 років тому. Але, на жаль, щільні хмари рухаються навколо планети так швидко (зі швидкістю 100 метрів в секунду), що не дають розглянути поверхню Венери більш детально.
Меркурій
Після Венери «Марінер-10» тричі пролетів навколо Меркурія. Космічний апарат вийшов на орбіту планети в березні 1974 року і зробив понад 2800 знімків. Тоді вчені змогли скласти карту 40 – 45% поверхні планети, як виявилося, поверхня Меркурія була вся в кратерах, що робило його схожим на Місяць.
З 2011 року на орбіті Меркурія перебувала автоматична міжпланетна станція «Месенджер», яка впала на планету у 2015 році. За весь час роботи апарат зробив більш як 277 тисяч знімків Меркурія. Один з них був розфарбований спеціальною програмою, щоб зрозуміти, як планета виглядає для людського ока. Ці кольори – результат хімічних, мінералогічних і фізичних відмінностей між породами на поверхні Меркурія.
Марс
Перша фотографія Марса, зроблена космічним апаратом, з’явилася 14 липня 1965 року. Правда, фотографією це було назвати важко. Для цього процесу використовувалася велика аналогова камера, прикріплена до космічної станції «Марінер-4». Після зйомки, зображення відправлялося в вигляді цифрового коду на Землю. Звісно ж, цифри на папері мало що могли розповісти про те, як виглядає планета, тому їх необхідно було пропустити через декодувальник. Однак цей процес був нешвидкий і співробітники NASA вирішили, що вони зроблять це самі, розфарбувавши цифри … вийшло не дуже добре. Отримати повніше зображення Марса вдалося лише в 1971 році завдяки «Марінер-9».
Зараз, коли Марс став космічною ціллю номер один, фотографії Червоної планети з’являються мало не щодня! Однак в основному це знімки поверхні. Для порівняння ми вирішили показати кадр, зроблений 9 липня 2013 року апаратом «Вікінг-1». На ньому добре видно систему каньйонів Долини Марінер, яка має 3000 кілометрів в довжину, 600 кілометрів завширшки і 8 кілометрів у глибину!
Юпітер
5 вересня 1977 року NASA запустило «Вояджер-1». Цей легендарний космічний апарат зараз знаходиться далеко за межами Сонячної системи в міжзоряному просторі. Але в січні 1979 року він ще був усередині нашої системи і передав перші детальні знімки Юпітера і Сатурна!
Останній знімок Юпітера був зроблений космічним телескопом «Хаббл» 25 серпня 2020 року, коли планета перебувала в 653 мільйонах кілометрів від Землі. Гострий погляд телескопа, який на відміну від «Вояджер-1» знаходиться на навколоземній орбіті, постійно оновлює прогноз погоди на Юпітері, показуючи як рухаються бурі на поверхні планети.
Сатурн
Минувши Юпітер, «Вояджер-1» вирушив до Сатурна. У 1980 році апарат вперше показав кільця газового гіганта.
Оскільки у Сатурн немає твердої поверхні, те, що ми бачимо на фотографіях як «поверхню», насправді є хмарами. Саме тому сучасні фотографії Сатурна не відрізняються «детальною красою», адже головна прикраса планети – це кільця. Однак серед цікавих кадрів, зроблених за останні роки, можна виділити знімок апарату «Кассіні», який був зроблений в серпні 2012 року.