Дослідники показали, що спалахи на зірках не обов’язково будуть перешкоджати формуванню і розвитку життя на екзопланетах, що обертаються навколо них.
На Землі сонячні спалахи іноді пошкоджують супутники та порушують радіозв’язок. В інших частинах Всесвіту потужні зоряні спалахи можуть навіть «здувати» атмосферу планети й руйнувати озоновий шар, який може оточувати небесне тіло. Без озонового шару поверхні планети будуть досяжні інтенсивним ультрафіолетовим промінням, яке можуть вбивати все живе. Проведені раніше дослідження показали, що навіть слабкі, але часті спалахи на батьківських зірках знижують ймовірність появи життя на екзопланети.
Нова робота доповнює результати попередніх досліджень. Астрофізики порівняли хімічний склад атмосфер планет, які відчувають часті спалахи, з атмосферами небесних тіл, які не піддавалися такому впливу. Вчені показали, що склад атмосфер планет з цих двох груп серйозно відрізняється. За словами вчених, фактично, в атмосферах небесних тіл через спалахи виникає нова хімічно рівноважна система.
Автори вивчали планети, що обертаються в межах населених зон карликових зірок класу М і К – найпоширеніших зірок у Всесвіті. Ці зірки мають досить невелику світність, а за розміром менше нашого Сонця, через що жила зона у них інша, ніж в нашій зоряній системі. З іншого боку, вважається, що на об’єктах класів M і K спалахи відбуваються частіше, ніж на Сонці, а планети, що обертаються навколо них навряд чи мають потужні магнітні поля, здатні протистояти масивним викидам плазми.
Дослідники об’єднали астрофізичні дані, отримані раніше, з супутниковими спостереженнями NASA, щоб показати, як невеликі спалахи впливають на процеси в атмосфері. В результаті автори показали, що навіть сильні зоряні спалахи можуть не повністю руйнувати озоновий шар планети, залишаючи життю шанс на існування. Крім того, дослідники з’ясували, що такі спалахи можуть допомогти виявити життя, оскільки через них на планеті може збільшитися виділення живими організмами оксидів азоту до концентрацій, які цілком можна помітити із Землі.
Натхнення: www.popmech.ru