Вчені виявили, що зникнення мамонтів та інших тварин, які паслися на відкритому просторі, викликали великі пожежі, а вимирання мастодонтів та інших травоїдних лісів — ні.
Протягом останніх десятків тисяч років з лиця Землі зникли багато великих травоїдних, які служили важливою частиною стародавніх екосистем. Зміни клімату, поява більш пристосованих конкурентів, вплив людини — все це призвело до вимирання мамонтів, довгорогих бізонів, мастодонтів, диких коней та інших найбільших тварин, що паслися в степах та преріях, савані та тундрі. І незабаром цими територіями прокотилися потужні пожежі. Такий зв’язок продемонстрували автори нової статті, яка опублікована в журналі Science.
Команда вчених на чолі з Елісон Карп з Єльського університету склала детальний список великих травоїдних ссавців, які вимерли між шістьома тисячами й 50 тисячами років тому на чотирьох континентах з великими пасовищними просторами. Статистика показала, що найсильніше процес торкнувся Південної Америки, де зникло 83 відсотки таких видів, і навіть Північну Америку (68 відсотків). В Австралії за той же період вимерло лише 44 відсотки травоїдної мегафауни, а в Африці — 22 відсотки.
Далі вчені зіставили терміни зникнення пасовищних велетнів із даними про древні пожежі, які отримали з аналізу осадових порід, що збереглися на дні водойм. Інформація, отримана щодо більш ніж 400 зразків із різних частин світу, непогано відбиває картину регіональних природних пожеж у різні періоди минулого. І справді, присутність ключових травоїдних корелювала з поширенням пожеж, які скрізь активізувалися невдовзі після вимирання. При цьому найсильніше вогонь торкнувся Південної та Північної Америки, де такі тварини постраждали більше. В Африці пожежі посилилися зовсім незначно.
А ось вимирання травоїдних велетнів, які жили в лісах, такого «вогненебезпечного» впливу не мали. Вчені показали, що зникнення таких тварин, як мастодонти, дипротодони та гігантські лінивці, не призводило до суттєвого поширення лісових пожеж. «Такі вимирання провокували цілий каскад наслідків, – каже Елісон Карп. — Вивчення цих ефектів дозволяє краще зрозуміти, як сьогодні травоїдні визначають глобальну екологію».
Натхнення: naked-science.ru