Дослідники з’ясували, що в будь-який період історії стародавні люди воліли полювати на найбільших тварин, доступних в їх оточенні. Це забезпечувало найбільшу кількість їжі на одиницю зусиль.
За словами дослідників, ранні люди неодноразово полювали на великих тварин до їх повного зникнення або до тих пір, поки вони не стали настільки рідкісними, що зникли з археологічних записів. Після цього мисливці перейшли до наступного за розміром виду і вдосконалювали свої мисливські технології для вирішення нового завдання.
Дослідники також стверджують, що близько 10 000 років тому, коли вимерли тварини крупніше оленя, люди почали одомашнювати рослини і тварин для задоволення своїх потреб, і, можливо, саме тому сільськогосподарська революція почалася в Леванті саме в цей час.
Нове дослідження, безпрецедентне як за масштабами, так і за аналізованим періодом історії, являє собою всебічний аналіз даних про кістки тварин, виявлених в десятках доісторичних пам’яток в Ізраїлі та його околицях. Результати досліджень вказують на постійне скорочення кількості дичини, яку люди полювали в якості основного джерела їжі – від гігантських слонів 1-1, 5 мільйонів років тому до газелей 10 000 років тому. За словами дослідників, ці результати малюють яскраву картину взаємодії між людьми і оточуючими їх тваринами за останні 1,5 мільйона років.
В рамках своєї роботи вчені зібрали всі наявні в літературі дані про кістки тварин, знайдених на півдні Леванту, в основному в Ізраїлі. Ці розкопки, які проводилися з 1932 року по сьогоднішній день, являють собою унікальну послідовність знахідок різних типів людей за період в 1,5 мільйона років.
З деякими ділянками, що складаються з декількох стратиграфічних шарів, іноді розділених тисячами років, дослідження охопило в цілому 133 шари з 58 доісторичних стоянок, в яких були ідентифіковані тисячі кісток, що належать 83 видам тварин. Грунтуючись на цих останках, дослідники розрахували середньозважений розмір тварин у кожному шарі на кожній ділянці.