Астрономи з Центру астрофізики Гарвардського та Смітсонівського інститутів запропонували нове пояснення загадкових пальцеподібних потоків, виявлених у 1999 році.
У 1999 році астрономи при вивченні сонячних спалахів виявили «темні порожнечі», схожі на тонкі стовпи. На відміну від звичайних спалахів, коли сонячна речовина вивергалася назовні, в цих темних областях матеріал зірки ніби падав назад на небесне тіло. Досі вчені не могли пояснити це явище.
У новій роботі вчені припустили, що пальцеподібні особливості сонячних спалахів пов’язані з явищем магнітного переєднання. Цей процес відбувається, коли силові лінії магнітного поля руйнуються, вивільняючи швидко рухоме і надзвичайно енергійне випромінювання, а потім утворюються знову. Автори припустили, що темні «пальці» були наслідком руйнування силових ліній і являли собою падаючі на поверхню зірки потоки матеріалу, непідвладного впливу магнітного поля.
Але тут була одна проблема. Річ у тім, що більшість спостережуваних потоків виявилися досить повільними для того, щоб їх обумовлювало магнітне переєднання. Щоб з’ясувати, що відбувається, автори нової статті проаналізували зображення низхідного потоку, отримані інструментом AIA на борту обсерваторії Сонячної динаміки NASA. AIA робить знімки Сонця кожні дванадцять секунд на семи різних довжинах хвиль світла для вимірювання змін в атмосфері Сонця.
На основі отриманої інформації вчені побудували 3D-модель сонячних спалахів і порівняли їх зі спостереженнями. Результати показують, що більшість пальцеподібних особливостей все-таки генерується не магнітним перепідключенням. Натомість вони утворюються самі по себе в турбулентному середовищі і є результатом взаємодії двох потоків речовини з різною щільністю.