За останні три десятки років розмір тіл багатьох видів північноамериканських птахів зменшився — всього на долю відсотка, але це дуже швидкі зміни за такий короткий з еволюційної точки зору термін. Тепер вчені виявили, хто або, точніше, що винне в тому, що цілком звичайні ластівки і дрозди «вирішили стати» колібрі. Результати опубліковані в журналі Nature Ecology & Evolution.
Всього за три десятиліття мандрівні дрозди зменшилися на 1,2 відсотка / ©Nurit Katz / UCL
Для птахів, які проводять багато часу в польоті, навіть незначна зміна маси тіла говорить багато про що. Дослідження вчених Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі (США) показало, що за три останні десятиліття маса тіла 105 розглянутих видів північноамериканських птахів знизилася в середньому на 0,6 відсотка, а у деяких видів — на 3,0 відсотка.
Ці цифри можуть здатися незначними, але варто враховувати, що з точки зору еволюції 30 років — менше миті, а те, що зміни торкнулися найрізноманітніші види, що займають різні екологічні ніші, говорить про якийсь глобальний вплив на всіх пернатих. І дослідники підозрюють, що в зменшенні птахів «винне» глобальне потепління.
Річ у тім, що в більш теплому кліматі великим тваринам вигідніше стати меншими, тому що більш високе відношення площі поверхні до об’єму допомагає відводити тепло. А ось в холодних регіонах, навпаки, тварини стають більшими і “округлими”, щоб зберігати температуру тіла і не мерзнути.
Швидше за всіх “втрачають масу” птахи, що живуть в більш теплих регіонах Північної Америки, проте навіть там зменшення їх розмірів склало лише 40 відсотків від показників, яких повинні досягти птахи виходячи з температури, що виросла. Іншими словами, тварини не встигають за кліматом, і якщо темп глобального потепління збережеться, це може привести до масової загибелі птахів від перегріву.
Загальне зменшення розмірів тіла майже не торкнулося розмірів крил, ймовірно тому, що покриті теплоізоляційними пір’ям, вони марні для вироблення або розсіювання тепла. Також не виключено, що більші крила дозволять птахам витрачати на політ менше зусиль і, як наслідок, виробляти менше тепла.
У сучасному світі, який розігрівається набагато швидше від темпів еволюції більшості живих істот, пташині адаптації — прохолодна крапля в киплячому морі, проте вони доводять, що тварини набагато пластичніші, ніж ми про них думаємо. Достатньо лише знизити темп глобального потепління, і тоді у наших сусідів по планеті з’явиться більше часу на адаптацію, що зможе зберегти десятки видів живих істот.