У 2017 році уяву вчених розбурхав Оумуамуа — крихітний астероїд, який прилетів з-за меж Сонячної системи і рухався по дивній орбіті, яка надавала йому схожість з космічним кораблем. Однак тепер астрономи впевнені: ніяких інопланетян на «борту» Оумуамуа немає. Дослідження опубліковано в журналі Nature.
У листопаді 2017 році астрономи побачили 1I/Оумуамуа (в перекладі з гавайської це означає «посланник здалеку, який прибув першим») — перший відомий космічний об’єкт, який прилетів з-за меж Сонячної системи. Хоча його спочатку вважали кометою, у Оумуамуа не виявилося ні яскравої коми (хмари з пилу і газу, що оточує ядро комети), ні пилового хвоста, а своєрідна витягнута форма і невеликий розмір дозволили остаточно перекласифікувати його в гіперболічні астероїди.
Найбільш зацікавив астрономів той факт, що після проходження перигелію Оумуамуа почав на диво швидко віддалятися від Сонця, зі швидкістю, не характерної для інших астероїдів. Через це навіть виникло припущення, що земні телескопи зафіксували космічний корабель, зонд або інший об’єкт, створений руками розумних інопланетян.
Тепер американські вчені з Каліфорнійського університету в Берклі і Корнелльського університету знайшли просте і цілком «не інопланетне» пояснення дивної орбіті Оумуамуа: траєкторію руху астероїда міг змінити водень, який нерідко виділяється крижаними об’єктами, коли вони наближаються до зірки.
Чому ж тільки орбіта Оумуамуа змінилася, якщо це явище настільки поширене? Відповідь ще простіша: вся справа в розмірах. Максимальна довжина астероїда оцінюється всього в 230 метрів, при цьому Оумуамуа має сигароподібну форму, так що навіть єдиний викид водню міг змінити траєкторію його руху навколо Сонця.
За оцінками дослідників, під впливом космічних променів до чверті обсягу крижаної комети може перетворитися в газоподібний водень. Але якщо для об’єкта діаметром в тисячі метрів такі викиди будуть малопомітні, то крихітний Оумуамуа вони цілком могли зіштовхнути з «вірного шляху».
За словами вчених, об’єкти, подібні Оумуамуа, — немов моментальні знімки зоряних систем на тому моменті еволюції, коли формувалися протопланетні диски. Вивчаючи їх, дослідники можуть як би заглянути в минуле і дізнатися, як відбувалося утворення нашої зірки, Землі та інших об’єктів Сонячної системи.