Дослідники з’ясували, що розміри чорної діри можна визначити по тому, чим вона харчується.
Надмасивні чорні діри в мільйони й мільярди разів масивніше Сонця і зазвичай знаходяться в центрі масивних галактик.
Вони можуть бути в стані спокою, в такому випадку не харчуються газом і навколишніми зірками, а також випромінюють дуже мало світла. Єдиний спосіб їх виявити – по гравітаційному впливу на зірки й газ, які знаходяться недалеко від надмасивної чорної діри.
Однак в ранньому всесвіті надмасивні чорні діри, які ще тільки росли, активно поглинали різні матеріали й випускали величезну кількість випромінювання, іноді затьмарюючи всю галактику, в якій вони знаходяться.
Нове дослідження, проведене аспірантом Університету Іллінойсу по астрономії Коліном Берко і професором Юе Шенем, виявило чіткий взаємозв’язок між масою надмасивних дірок, що активно харчуються і їх віком.
- Атмосфера Марса досить щільна для роботи вітрогенераторів
- Планета Х регулярно вбиває все живе на Землі
- Три телескопи розкрили історію смерті туманності Оріона (відео)
Команда зібрала великий набір даних про надмасивні дірки, щоб вивчити, як змінюється їх випромінювання. Вчені визначили характерну шкалу часу і те, як за цей проміжок змінюються розмір та структура діри. Потім дослідники порівняли результати даними про зростальні білі карлики, залишки зірок і виявили, що зберігається те ж співвідношення між їх масштабом і масою.
Мерехтіння або випромінювання, відзначають автори, – це випадкові коливання, які відбуваються в процесі харчування чорної діри. Астрономи можуть кількісно оцінити їх. Для наростаючих чорних дір мерехтіння починається з коротких сплесків і закінчуються тривалими. Чим більше чорна діра, чим довше цей перехід від коротких сплесків до тривалих.
Натхнення: hightech.fm