Стародавні представники роду Homo жили біля водоспаду Каламбо в Південній Африці 476 тисяч років тому. До такого висновку прийшли британські вчені, які розповіли про найбільш ранній випадок обробки деревини в будівельних цілях.
Важко сказати, коли саме родичі людини почали створювати будь-які споруди. Теоретично це могло статися на досить ранніх етапах еволюції. Адже багато тварин регулярно займаються “архітектурою”: птахи в’ють гнізда, а бобри будують греблі.
Відомо, що близько 176,5 тисячі років тому в печері Брюнікель (Франція) неандертальці виривали сталагміти з землі і створювали з них загадкові круглі конструкції. Приблизно в той же період в печері Ла-Котт-де-Сен-Брелад на острові Джерсі (Великобританія) інші представники Homo neanderthalensis структурували свій простір, складаючи в купи кістки (в основному черепа) великих тварин уздовж одного краю яру.
Якщо наші родичі займалися будівництвом, то виникає питання: чому не з дерева? Адже деревина майже повсюдно доступна (за винятком льодовикових періодів у високих широтах) і відносно легко піддається обробці.
При цьому ми точно знаємо, що стародавні люди використовували дерево для створення знарядь: на євразійських стоянках неодноразово знаходили списи і палиці-копалки, що відносяться до епохи середнього плейстоцену. Але ось прикладів дерев’яного будівництва досі не було.
Археологи з Ліверпульського університету і Університету Аберістуіта (обидва у Великобританії) опублікували в журналі Nature роботу, де розповіли про унікальну знахідку фрагментів дерев’яної конструкції, вік якої-476 ±23 тисяч років.
Ці фрагменти дослідники виявили при розкопках археологічної ділянки Каламбо-Фолс (Замбія). Це група багатошарових стоянок, де в різний час знаходили артефакти різних культур, в тому числі ашельські рубила і півколо з каменів, який вчені вважають «каркасом» вітрового заслону.
Деревина рідко зустрічається в таких стародавніх місцях, оскільки вона зазвичай гниє і зникає, але в водоспаді Каламбо постійно високий рівень води зберіг артефакти. Їх можна поділити на дві групи. В першу потрапляють дві колоди зі слідами обробки кам’яними знаряддями.
В одному з них вирізаний сегмент, за розміром порівнянний з другою колодою. На думку авторів роботи, це зробили для того, щоб з’єднати колоди між собою — покласти фрагмент з виїмкою на цілий. Приблизно так з’єднують колоди при будівництві дерев’яних зрубів в наші дні. Вчені порахували, що ці два дерев’яних фрагменти були частиною якогось більшого споруди – наприклад, житла.
Для визначення віку знахідок дослідники застосували метод оптичного (люмінесцентного) датування, який дозволяє визначити, коли мінерали в піску, що оточує знахідки, в останній раз піддавалися впливу сонячного світла. Результати показали, що люди обробляли ці колоди майже півмільйона років тому.
Це не тільки доводить, що на стоянці Каламбо-Фоллз люди жили набагато раніше, ніж було відомо досі. Знахідка британських археологів – найраніше у світі свідчення навмисної обробки колод для їх з’єднання. Досі археологічні докази використання деревини людиною обмежувалися її застосуванням для розведення вогню, виготовлення палиць-копалок і списів. Таке відкриття ставить під сумнів сформовану думку про те, що люди кам’яного віку вели кочовий спосіб життя.
Друга група знахідок представлена більш дрібними дерев’яними артефактами, серед яких клини і палиці-копалки. Вони датовані періодом 324-390 тисяч років тому. Додамо, що до цього найдавніші артефакти (ашельські рубила) з цієї стоянки мали вік приблизно 100 тисяч років.
Оскільки знахідок кісток гомінідів на цій археологічній ділянці немає, не можна робити висновок про те, хто саме з роду Homo став засновником стоянки біля водоспаду Каламбо. Це міг бути Homo erectus, найпізніші сліди якого в Африці зникають приблизно 400 тисяч років тому (але залишаються в Південно-Східній Азії). Не виключено, що будинки на березі річки будували зовсім інші родичі Homo sapiens — наприклад, загадковий Homo antecesessor.
Взагалі, з карти міграцій Homo erectus випливає, що вони повинні були вміти робити зв’язні конструкції з деревини. Те, що останки їх і їх нащадків виявили на віддалених від континенту островах Південно-Східної Азії, неможливо пояснити без використання еректусами плотів або інших дерев’яних плавзасобів.