Нове дослідження вчених допоможе більш ефективно боротися з цукровим діабетом.
Вчені провели дослідження, щоб з’ясувати зв’язок між концентрацією цинку в організмі і ймовірністю розвитку цукрового діабету другого типу.
Для початку вони проаналізували дані про генетичні послідовності 580 осіб з європейських країн. Велика частина з них (518 суб’єктів дослідження) були здоровими, в інших 62 людей діагностували діабет II типу.
Виявилося, що ризик розвитку цукрового діабету знижується, коли послаблюється функція білка-транспортера цинку SLC39A5. А його втрата захищає від гіперглікемії, викликаної ожирінням, і патології печінки.
Цинк допомагає імунній функції, зростання і розподіл клітин, синтезу ДНК і метаболізму. З огляду на його важливість, наші тіла розробили механізми для підтримки рівня цинку. Один з таких механізмів включає в себе ген Solute Carrier Family 39, Member 5 (SLC39A5). Він кодує білок, що належить до сімейства транспортерів цинку, які направляють його в клітини.
Попередні дослідження виявили зв’язок між цинком і поліпшенням рівня глюкози в крові у діабетиків, але «як це працює» вчені не знали. Це і спонукало дослідників вивчити механізм, що лежить в його основі, починаючи з SLC39A5.
Також дослідники провели експерименти над генетично модифікованими мишами, у яких не було білка-переносника цинку. Тварин годували продуктами з підвищеним рівнем вмісту жирів і фруктози, які сприяють накопиченню жирових відкладень.
Однак у гризунів спостерігалося значне зниження цукру в крові. Особливо якщо порівнювати з особинами з контрольної групи з нормально функціонуючим транспортером цинку SLC39A5.
Аналогічний ефект зареєстрований і у піддослідних мишей з вродженим ожирінням.
Втрата функціональної здатності білка SLC39A5 знижувала у тварин інсулінорезистентність і приводила до зменшення жирових відкладень в печінці, оскільки кров поповнювалася достатньою кількістю цинку. Вчені вважають, що їх дослідження доводить захисну роль цинку в нормалізації рівня глюкози в крові і зменшенні ризику розвитку діабету II типу.
Дослідження опубліковано в журналі Genetics and Genomics.