Ретроспективний аналіз даних 518 пацієнтів показав, що вищий рівень тривожності пов’язаний із важчими симптомами гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ). Як повідомляється в журналі Scientific Reports, модель логістичної регресії показала високий ступінь кореляції між цими психічними розладами і ризиком ГЕРХ.
Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба характеризується зворотним надходженням вмісту шлунка і дванадцятипалої кишки в стравохід, що призводить до закидання шлункового соку в стравохід і печії. Часом це може призвести і до позастравохідних проявів – здуття живота, гикавки, кашлю і утруднення ковтання. У західних країнах від ГЕРХ страждає близько 10-20 відсотків населення, а в Китаї спостерігається зростання захворюваності на ГЕРХ через зміну способу життя і харчових звичок.
Крім того, у людей з ГЕРХ часто спостерігаються психологічні проблеми – наприклад, тривога і депресія. Вважається, що ці стани спровоковані кислотним рефлюксом, симптомами печії та генетичною схильністю, які посилюють психосоматичний стан. Однак і первинні тривога та депресія супроводжуються фізичними симптомами, серед яких лікарі відзначають підвищену чутливість стравоходу до шлункової кислоти. Кілька досліджень показали взаємозв’язок ГЕРХ і тривожних розладів навіть на генетичному рівні. Але знайти причинно-наслідкові зв’язки між цими станами лікарям поки що не вдавалося.
Таку спробу зробили вчені під керівництвом Лі Цянь (Qian Li) з Медичного коледжу Ченду, які проаналізували взаємозв’язок між важкістю рефлюксу під час ГЕРХ, що ґрунтується на ендоскопічних даних і добовому моніторингу pH, та симптомами тривоги й депресії у 518 пацієнтів. Дані аналізували методом логістичної регресії. Середній вік когорти становив 56,34 ± 12,79 року, середній індекс маси тіла – 24,1 кілограма на квадратний метр.
Згідно з Госпітальною шкалою тривоги і депресії (HADS), 518 учасників дослідження розділили на три групи: відсутність тривоги (266 пацієнтів), легка (89 пацієнтів) і помірно виражена (163 пацієнти) тривожність. Вчені не виявили вірогідних відмінностей у вихідних даних пацієнтів у трьох різних групах тривожності. У групі без симптомів депресії опинилися 297 осіб, у групі помірної депресії – 128 осіб, у групі середньої та важкої депресії – 93 людини.
Як залежну змінну було використано рівень кислотності в стравоході пацієнта, а як незалежні змінні – тривожність і депресію для побудови моделі логістичної регресії. Так, частота ГЕРХ у групі з легким ступенем тривожності і в групі з помірно вираженою тривожністю була в 2,64 раза і в 6,84 раза вищою, ніж у групі без тривожності, відповідно. Частота розвитку ГЕРХ у групі з помірно вираженою депресією була в 2,32 раза вищою, ніж у групі без депресії. Захворюваність на ГЕРХ у чоловіків була в 2,29 раза вищою, ніж у жінок, а кожне збільшення індексу маси тіла на одиницю підвищувало ризик ГЕРХ в 1,07 раза.
На думку авторів роботи, незалежно від ступеня кореляції між ГЕРХ і тривогою та депресією, результати дослідження дають теоретичні рекомендації лікарям і пацієнтам щодо можливих психологічних проблем у пацієнтів з ГЕРХ.
Утім, лікування ГЕРХ найближчим часом може стати не такою простою справою через побічні ефекти основних препаратів вибору – інгібіторів протонної помпи.