Крихітні позаклітинні бульбашки з плазми крові молодих здатні значно подовжити життя і повернути назад вікові дегенеративні зміни у старих. У дослідах на лабораторних мишах це показали китайські вчені, тим самим наблизившись до створення універсального способу для боротьби зі старінням і поліпшення здоров’я людей.
Дослідники давно експериментують із переливанням крові, її складових та інших фізіологічних рідин від молодих мишей старим у пошуку методів омолодження організму та підвищення тривалість життя. В одному з таких дослідів учені зі США хірургічно з’єднали кровоносні системи молодих і літніх гризунів, що дало змогу сповільнити старіння останніх. З метою омолодження мишам також вводили тромбоцити, робили ін’єкції спинномозкової рідини і пересаджували фекальну мікробіоту кишечника.
У свіжому дослідженні, що вийшло в журналі Nature Aging, велика команда фахівців з Нанкінського університету (КНР) випробувала ще одну методику з використанням малих позаклітинних везикул, або бульбашок(small extracellular vesicles, sEVs) – часток розміром менше ніж 200 нанометрів із плазми крові. За словами вчених, цей компонент крові має низку важливих переваг порівняно з іншими, що уможливлює швидший перехід до клінічного застосування методу.
У дослідах використовували лабораторних мишей лінії C57BL/6J. Раз на тиждень літнім особинам – самцям віком 20 місяців – внутрішньовенно вводили по 200 мікролітрів чистого фосфатно-сольового буферного розчину (контрольна група) або такий самий об’єм розчину з “молодими” позаклітинними везикулами в концентрації 1,80 мікрограма загального білка на мікролітр. Експериментальний препарат попередньо виготовили з очищеної плазми крові молодих мишей двомісячного віку, довівши до потрібної концентрації, що імітує природний вміст позаклітинних везикул у крові.
За піддослідними спостерігали аж до їхньої смерті. Аналіз виживаності показав, що гризуни, які отримували препарат, у середньому прожили майже на 13% довше, ніж тварини з контрольної групи. Середня тривалість життя перших склала 1031 день. Це на 22,7% більше типового терміну життя самців мишей лінії C57BL/6J у 840 днів. Довгоживуча миша в експериментальній групі померла через 1266 днів з моменту народження, що в перекладі на людський вік дорівнює 120-130 рокам.
Гризуни, яким вводили “сироватку молодості”, загалом зберегли здоровіший вигляд, ніж контрольні миші. Препарат, зокрема, допоміг запобігти випадінню шерсті, протидіяв старінню на молекулярному, мітохондріальному, клітинному та фізіологічному рівнях, а також пом’якшив пов’язаний з віком функціональний спад у різних тканинах, включно з гіпокампом, м’язами, серцем, насінниками, кістками та іншими.
A) Криві виживання Каплана – Мейєра в кожній групі піддослідних мишей. B) Тварини з кожної групи після семи місяців експерименту. C) Середні показники індексу крихкості в кожній групі після чотирьох місяців експерименту. D, E) Кількість і рухливість сперматозоїдів у мишей у кожній групі. F, G) Імплантація ембріонів у самок мишей, які спаровувалися з піддослідними самцями з кожної групи (червоні стрілки вказують на місця імплантації в матці самок і кількісні дані. H) Кількість потомства від самців мишей у кожній групі. / © Nature Aging (2024), Chen, X., Luo, Y., Zhu, Q. et al.
У прес-релізі автори наголосили, що новий метод виявився одним із найефективніших у плані омолодження та продовження життя мишей. У попередніх дослідженнях терапія з обмеженням калорійності допомагала довести середню тривалість життя піддослідних до 978 днів (+16,4%), а вживання метформіну і нікотинаміду збільшувало її до 889 (+5,8%) і 875 днів (+4,2%) відповідно.
Крім того, малі позаклітинні везикули – це природні наночастинки, які циркулюють у кровотоці, а отже, вони не викликають токсичної або імунологічної реакції. Тому їхнє введення може стати універсальним інструментом для боротьби зі старінням, лікування вікових захворювань і поліпшення здоров’я людей.
Незважаючи на багатообіцяючі результати експерименту, дослідники визнали, що перш ніж говорити про застосування нового методу на людях, необхідно підтвердити ефективність і безпеку подібних ін’єкцій у клінічних випробуваннях.