Проблема забруднення морського середовища мікропластиками посилюється з кожним роком, тому життєво важливо контролювати кількість пластикових відходів, які нині присутні у світовому океані. Згідно з недавнім дослідженням, у цьому вченим можуть допомогти самі морські мешканці.
Мікропластики утворюються, коли великі шматки викинутого пластику розкладаються і поступово розвалюються на частини. Частинки, що утворюються, дуже маленькі – часом вони досягають мікроскопічних розмірів – а тому легко проникають у плоть океанічних тварин. Коли люди з’їдають їх, вони, своєю чергою, споживають весь цей пластик, що може призвести до проблем зі здоров’ям.
Оскільки частинки такі крихітні, їх важко ефективно зібрати з океану. Однак нещодавно вчені виявили, що мікропластик легко накопичується в морських безхребетних, відомих як покривники. Ці істоти, що мешкають у великій кількості по всьому світу, постійно втягують і виділяють велику кількість води, оскільки є фільтраторами – тобто живуть завдяки крихітним частинкам органіки, що потрапляє в їхній організм разом із літрами відфільтрованої води.
У лабораторних випробуваннях покривники Clavelina robusta містили в резервуарах із водою, до якої додали наночастинки полістиролу, після чого піддавали хімічному перетравленню. Цей процес зруйнував тканини істоти, залишивши мікропластик і залишкові органічні сполуки. Для відділення мікропластику від цих сполук було використано метод, відомий як фракціонування потоку в полі з асиметричним потоком.
Потім пластикові наночастинки були поміщені на спеціально розроблений чіп, який змусив їх згрупуватися разом, що полегшило виявлення і кількісну оцінку. Нарешті, для визначення їхньої хімічної структури було використано раманівську спектроскопію.
Хоча в цьому випадку вчені знали, що ці частинки були полістиролом, зразки, зібрані в дикій природі, могли складатися з безлічі типів пластику. Знання того, які з них найпоширеніші і в якій кількості, може допомогти визначити їхнє джерело.