Ентомологи реконструювали походження та історію розселення рудого таргана (Blattella germanica). Виявилося, що цей вид походить від азіатського таргана на території Індії або М’янми близько 2100 років тому. Згодом руді таргани поширилися разом із людьми на захід і схід. У XVIII столітті вони досягли Європи, а з появою швидкого транспорту, опалення та водопроводу колонізували більшу частину світу. Результати дослідження опубліковані в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences.
Руді таргани (Blattella germanica) є одними з найпоширеніших синантропних організмів. Вони мешкають у людських будівлях на всіх континентах, крім Антарктиди. Проте їхнє походження залишалося загадкою. Перші згадки про рудих тарганів у джерелах приблизно 250-річної давнини свідчать, що їхньою батьківщиною є Центральна Європа, зокрема територія сучасної Німеччини. Однак найближчі родичі рудих тарганів живуть у Азії та Африці.
Дослідники під керівництвом Цяня Тана (Qian Tang) з Сінгапурського національного університету порівняли будову мітохондріального гена цитохромоксидази I у 281 представника виду з 57 місць у 17 країнах світу. Вони з’ясували, що руді таргани в 83% випадків мають ідентичний гаплотип цієї ділянки геному, що вказує на їхнє недавнє походження і швидке розселення.
Аналіз 158 216 однонуклеотидних поліморфізмів підтвердив, що сучасні руді таргани походять від шістьох основних прабатьківських популяцій, які населяють Корейський півострів, Китай, Індію, Індонезію, Східну Європу та США. Більшість представників виду не мають значної генетичної розбіжності, хоча найбільші внутрішньопопуляційні відмінності виявлені у корейських, індійських та індонезійських рудих тарганів.
На наступному етапі вчені реконструювали еволюційне древо рудих тарганів, ґрунтуючись на розподілі частот алелів у дев’яти популяціях. Виявилося, що B. germanica походять від азіатських тарганів, які пристосувалися до життя в людських поселеннях близько 2100 років тому на території Індії або М’янми. Приблизно 1200 років тому руді таргани почали поширюватися на захід, ймовірно, через військову та торговельну активність Арабського халіфату. Експансія на схід близько 390 років тому пов’язана з діяльністю Голландської та Британської Ост-Індських компаній.
До XVIII століття руді таргани мешкали переважно в Азії. У 1760-х роках вони вперше проникли в Європу, але їхнє подальше поширення обмежувалося через високу смертність під час далеких подорожей і низьку стійкість до холоду. Наприкінці XIX – початку XX століття з’явилися швидші види транспорту, такі як поїзди і пароплави, а в будинках з’явилися водопровід і опалення, що створило сприятливі умови для розселення рудих тарганів по всьому світу.