З початку XXI століття температура океану підвищується вдвічі швидше, ніж у попередні періоди. Сьогодні середня температура океану на 1,45 градуса перевищує доіндустріальний рівень. Такий швидкий темп потепління спричиняє підвищення рівня моря, зниження pH та втрату розчиненого кисню. Проте надія зберігається завдяки охоронним морським зонам, які забезпечують захист 72% вразливих видів. Це головні висновки зі звіту про стан океану, опублікованого ЮНЕСКО.
Зміна клімату впливає не лише на сушу та атмосферу, але й на світовий океан. В океані зростає кількість тепла, що призводить до теплового розширення води та підвищення рівня моря. Вуглекислий газ, розчиняючись у воді, збільшує її кислотність. Нагрівання вод також спричиняє втрату розчиненого кисню, а зміна течій відбувається через танення льодовиків, що вносять прісну воду в океан. Це важливо для клімату, морських мешканців та людей, але дослідження океану, особливо його глибоких шарів, є складним завданням. Тому реакція океану на зміну клімату залишається у багатьох аспектах невизначеною.
Звіт, підготовлений колективом з майже 100 авторів з 25 країн під егідою ЮНЕСКО, надає детальну інформацію про стан світового океану на 2024 рік. Вчені повідомили, що за останні 20 років швидкість потепління океану зросла вдвічі: якщо в другій половині XX століття вона становила 0,32 ± 0,03 ват на квадратний метр, то зараз досягає 0,66 ± 0,1 ват на квадратний метр. Середня температура океану вже на 1,45 градуса перевищує доіндустріальні значення, а у тропічних широтах Атлантики, Середземному морі та довкола Антарктиди спостерігаються осередки потепління більш ніж на два градуси. Швидкість підйому рівня моря також зросла вдвічі, піднявшись на дев’ять сантиметрів за останні 30 років, з чого 40% зумовлені тепловим розширенням води.
Втрата розчиненого кисню за останні 60 років склала від 0,83% до 2,42%, або 1,43-4,15 мікромоля на літр, а pH знижується на 0,017-0,027 за кожне десятиліття. У звіті також відзначено ефективність охоронних морських зон: у них зберігається до 72% видів, що перебувають під загрозою зникнення. Водночас прибережні екосистеми “блакитного” вуглецю (мангрові ліси, марші та морські луки) не охороняються так ретельно: з 1970 року було втрачено до 35% таких спільнот.
Таким чином, зміни в океані є серйозним викликом для планети, але охоронні морські зони можуть бути ключем до збереження його біорізноманіття.