У надзвичайній знахідці на археологічній ділянці Уачен на березі озера Колуе Уапі в Центральній Патагонії команда під керівництвом Леандро Зіліо з Національної ради наукових і технологічних досліджень Аргентини пролила світло на історичне використання собак в якості в’ючних тварин. Це відкриття, зроблене у 2022 році, зосереджується на вивітрених рештках однієї собаки, що датується 17 століттям нашої ери.
Було встановлено, що рештки належали собаці, яка прожила лише два-три роки. Детальне дослідження хребців показало кілька аномалій, особливо в остистих відростках, які, ймовірно, є наслідком фізичних навантажень. Дослідження, опубліковане в Journal of Archaeological Science: Reports, вказує на те, що цей собака використовувався місцевими мисливцями-збирачами для перенесення вантажів.
Зростом приблизно 52 сантиметри в холці і вагою близько 19 кілограмів, цей собака був здатний переносити значні вантажі. Радіовуглецевий аналіз показав, що собака помер близько 300 ± 30 радіовуглецевих років тому, що відповідає періоду між 1506 і 1796 роками нашої ери, з середнім значенням 1634 року. Це робить його найдавнішим відомим прикладом зграйної тварини в Патагонії, та й у всій Південній Америці.
Палеозоологи, які брали участь у дослідженні, звернули увагу на здатність собаки переносити вантаж вагою приблизно третину власної ваги протягом декількох днів або важчий вантаж протягом коротшого часу. Ця здатність була важливою для місцевих мисливців-збирачів, які покладалися на собак для транспортування своїх речей, дичини та сировини.
Значення цієї знахідки виходить за рамки конкретного знайденого собаки; вона дає уявлення про ширші практики ранніх патагонських суспільств. До цієї знахідки використання одомашнених тварин у такій якості в Патагонії не було задокументовано. Дані свідчать про те, що ці ранні мисливці-збирачі розробили складні методи використання одомашнених собак, що стало важливою сторінкою в історії взаємовідносин між людиною і твариною в цьому регіоні.
Відкриття стало можливим завдяки ретельній польовій роботі та передовим науковим методам. Команда застосувала радіовуглецевий аналіз – метод, який вимірює розпад вуглецю-14 для оцінки віку органічних матеріалів. Цей метод дозволив встановити точний віковий діапазон решток собаки, що вписується в історичний контекст ранньомодерної Патагонії.
Археологічна пам’ятка Уахен була центром досліджень, пропонуючи багату інформацію про життя ранніх мешканців Патагонії. Відкриття в’ючного собаки додає новий вимір до нашого розуміння цих суспільств, демонструючи їхню винахідливість у подоланні викликів навколишнього середовища.