Астрономи, використовуючи інтерферометр VLTI (Very Large Telescope Interferometer), виявили сім нових компаньйонів зірок завдяки попередньо передбаченим положенням супутників, які були визначені за астрометричними даними телескопа Gaia. Цей метод також планується застосувати для пошуку екзопланет. Дослідження опубліковане в журналі “Astronomy & Astrophysics”.
Зірки можуть мати компаньйонів у вигляді зірок, екзопланет або коричневих карликів. Їхні властивості допомагають краще зрозуміти походження та еволюцію зоряних систем. Одним із методів їх виявлення є аналіз аномалій власного руху зірок, викликаних гравітаційним впливом супутників. Ці аномалії фіксуються астрометричними даними, зібраними космічними телескопами Hipparcos і Gaia під час спостережень за зірками Чумацького Шляху. Після цього такі об’єкти можна спостерігати безпосередньо та визначати їхню масу за допомогою динамічних оцінок, оскільки можна передбачити їхнє положення на орбіті.
Група астрономів на чолі з Томасом Вінтерхалдером з Європейської Південної обсерваторії повідомила про відкриття восьми зоряних компаньйонів, сім із яких виявлено вперше. Їхнє існування було передбачено на основі аналізу каталогу NSS (Non-Single-Star) з даних Gaia DR3, що містить астрометричні дані про точкові джерела, які можуть бути комбінацією двох або більше недозволених джерел.
Астрономи припустили, що фотоцентр систем збігається з положенням первинної зірки, розрахували можливі орбіти компаньйонів, а потім провели їхні прямі спостереження за допомогою приймача GRAVITY, що працював у складі інтерферометра VLTI. Інтерферометр VLTI включає всі чотири телескопи комплексу VLT.
Цілями спостережень стали системи Gaia DR3 2728129004119806464, Gaia DR3 4986031970629390976, CD-50 869, HD 17155, WT 766, Gaia DR3 4739421098886383872, Gaia DR3 4858390078077441920 і StKM1-1494. У всіх випадках спостереження привели до успішного виявлення компаньйонів у передбаченому місці або поблизу нього. Сім компаньйонів були невідомі раніше: п’ять з них були визначені як коричневі карлики, а решта – як маломасивні зірки. Gaia DR3 2728129004119806464 B став найближчим до Сонця субзоряним компаньйоном, який спостерігався безпосередньо.
Довжини великих півосей орбіт знайдених компаньйонів зірок варіюються від 0,67 до 2,73 астрономічної одиниці, а маси – від 67,5 до 102 мас Юпітера. Маси батьківських зірок коливаються від 0,53 до 1,03 маси Сонця. Для деяких об’єктів вдалося також оцінити вік, ефективні температури та радіуси за допомогою еволюційних моделей.
Зараз учені планують застосувати цю методику спостережень до супутників зірок планетарної природи, що може значно розширити наші знання про екзопланети та їхні властивості.