Всесвіт

Гравітаційні лінзи на службі астрономії

Гравітаційне лінзування, засноване на впливі гравітаційного поля масивних об’єктів на траєкторії світлових променів, є одним із найпотужніших інструментів вивчення далекого космосу, що дозволяє розглядати навіть найвіддаленіші куточки Всесвіту.

©Wikipedia / Автор: Telestis Scaevinius

Основний принцип гравітаційного лінзування полягає в тому, що коли світло від далекого джерела, наприклад, зірки або галактики, проходить поблизу масивного об’єкта (планети, зірки, галактики або чорної діри), його траєкторія викривляється під впливом гравітаційного поля цього об’єкта. В результаті спостерігач на Землі може побачити спотворене або навіть кілька зображень початкового джерела світла, що розташовується за гравітаційною лінзою. Цей ефект передбачив Альберт Ейнштейн у своїй Загальній теорії відносності, і його припущення було підтверджене під час сонячного затемнення 1919 року.

Типи гравітаційного лінзування

Існують три основні типи гравітаційного лінзування: сильне, слабке та мікролінзування. Сильне гравітаційне лінзування призводить до значних видимих спотворень, таких як кільця Ейнштейна, дуги або кілька зображень одного і того ж об’єкта. Воно дозволяє астрономам розглядати дуже далекі галактики і вивчати їхні структури. Слабке лінзування, хоча й менш помітне, також важливе, оскільки дозволяє досліджувати розподіл темної матерії у Всесвіті. Мікролінзування ж характеризується тимчасовими змінами яскравості фонових об’єктів, коли ближчий масивний об’єкт проходить перед ними.

Подвійний квазар Twin Quasar (QSO 0957+561) Типи гравітаційного лінзування

Відкриття гравітаційних лінз

Перше відкриття гравітаційної лінзи було зроблене в 1979 році, коли астрономи виявили так званий Twin QSO – два зображення одного і того ж квазара, що утворилися в результаті проходження його світла через гравітаційне поле галактики YGKOW G1. Це відкриття стало важливим підтвердженням теорії гравітаційного лінзування і відкрило нові можливості для дослідження Всесвіту.

Застосування гравітаційного лінзування

Гравітаційне лінзування дозволяє вченим вивчати об’єкти, які знаходяться на межі видимості навіть найпотужніших телескопів. Кільця Ейнштейна, утворені при ідеальному розташуванні джерела світла, гравітаційної лінзи та спостерігача, є прикладом таких збільшених зображень віддалених об’єктів. Інший приклад – Хрест Ейнштейна, де чотири зображення далекого квазара розташовані навколо ближчої галактики.

Майбутнє гравітаційного лінзування

У майбутньому вчені планують використовувати гравітаційне лінзування для докладнішого вивчення екзопланет. Ідея місії FOCAL, запропонована італійським астрономом Клаудіо Макконе, передбачає використання Сонця як гравітаційної лінзи для отримання високоякісних зображень поверхонь далеких планет. Якщо реалізувати цю місію, це може стати значним проривом у дослідженні космосу, надаючи нам можливість побачити деталі, які зараз залишаються недоступними.

Back to top button