Вчені встановили, що занепад неолітичної культури в Європі близько 5000 років тому, ймовірно, був спричинений ранньою епідемією чуми, а не кліматичними змінами чи війнами, як вважалося раніше.
Міжнародна група дослідників, яка опублікувала свої результати в журналі Nature, проаналізувала ДНК 108 осіб, похованих у мегалітичних гробницях Скандинавії. Вони виявили, що 17% з них були заражені чумною паличкою Yersinia pestis. Це надзвичайно висока частота для настільки стародавнього періоду, і свідчить, що ця інфекція могла призвести до значного скорочення населення, що ймовірно стало причиною занепаду неолітичної культури.
Після прибуття хліборобів з Анатолії, які принесли нові хвороби і високий рівень контактів з місцевими мезолітичними мисливцями-збирачами, щільність населення в Європі зросла, що сприяло поширенню інфекцій. Попри це, приблизно 5300-4900 років тому у Північній Європі спостерігається раптовий спад населення, що можна пов’язати з початковою епідемією чуми. Підтвердженням цього є зменшення кількості знахідок людських останків та припинення будівництва мегалітів.
Раніше вважалося, що ранні штами Yersinia pestis були недостатньо заразними через відсутність гена Ymt, необхідного для розмноження бактерії в бліх. Однак нове дослідження показало, що навіть без цього гена чума могла передаватися через їжу та воду, подібно до інфекції її “попередника” Yersinia pseudotuberculosis, збудника псевдотуберкульозу. Це свідчить, що чума поширювалася без участі бліх, через прямий контакт або споживання зараженої їжі, що могло забезпечити досить високу швидкість передачі хвороби.
Аналіз ДНК також показав, що чумна паличка в цей час існувала у вигляді трьох різних штамів. У людей з генетичним походженням від степових народів, які принесли в Європу культуру шнурової кераміки, зараження було більш поширеним — до 28%, що підтверджує ідею про поширення епідемії між новоприбулими та місцевими спільнотами.
Епідемія ранньої чуми могла мати значний вплив на зниження населення неолітичних громад, особливо у Північній Європі, де саме у цей період занепадає традиція зведення мегалітів. Таким чином, висока смертність, викликана поширенням Y. pestis, могла вплинути на соціальну структуру і стабільність поселень, спричинивши згасання культури та поступове зникнення великих аграрних спільнот.