Канадські вчені розробили економічну опріснювальну установку, яка виробляє питну воду зі звичайної морської, використовуючи сонячну енергію та старі автомобільні шини.
Попри те, що вода покриває більшість поверхні Землі, лише невелика частина цієї води придатна для пиття. Основну масу складають солоні океани, а з доступних джерел, таких як річки й озера, багато забруднені і вимагають додаткового очищення. Дослідники з Університету Далхаузі запропонували новий підхід до вирішення проблеми браку питної води, створивши установку для опріснення, яка виготовлена з доступних матеріалів, зокрема старих шин.
Технологія ґрунтується на принципі сонячного опріснювача: морська вода поглинається знизу пристрою, нагрівається сонячним теплом і конденсується на стінках купола з прозорого матеріалу, де збирається у вигляді прісної води. Вчені використали метод піролізу для перетворення старих шин у вуглецевий матеріал, який змішали з карбідом титану. Ця суміш ефективно поглинає сонячне світло і перетворює його на тепло, підвищуючи ефективність випаровування.
У випробуваннях установка продемонструвала здатність виробляти 3,67 літра прісної води на добу на один квадратний метр поверхні, що перевищує добову потребу однієї людини. Крім того, така конструкція є надзвичайно економічною, оскільки виробництво літра води коштує всього 0,86 цента. Це робить установку привабливим варіантом для малих спільнот або віддалених регіонів, де традиційні джерела води недоступні.
Пристрій також має потенціал для виробництва електроенергії завдяки термоелектричному ефекту, що дозволяє живити невеликі датчики для моніторингу якості води. Це підвищує його функціональність і може бути корисним для віддалених районів без стабільного електропостачання.
Розробка канадських інженерів є не єдиним прикладом використання сонячної енергії для опріснення. Нещодавно американські та китайські науковці створили компактну опріснювальну систему, що працює без активних компонентів і здатна виробляти 4-6 літрів води на годину. Вона також демонструє економічні переваги, адже її собівартість нижча за вартість водопровідної води.