Релігійна приналежність і рівень духовної активності можуть як знижувати, так і підвищувати ризик самогубства, що демонструє складний і неоднозначний зв’язок між релігійністю та суїцидальною поведінкою.
Міжнародна команда психіатрів із Нідерландів, Швеції та Ізраїлю провела метааналіз 75 досліджень, що включали 17 561 учасника, аби з’ясувати, як релігійні переконання, духовні практики та прагнення до осмислення життя впливають на схильність до суїциду. У вибірці переважали християни (62%), тоді як інші релігійні та світоглядні групи, зокрема атеїсти, агностики, мусульмани, індуїсти та іудеї, складали від 1,3% до 3,4% досліджуваних.
Дослідники виділили чотири основні змінні, пов’язані з релігійністю та духовністю: належність до релігійної групи, релігійна поведінка (така як молитва чи відвідування служб), віра та відчуття сенсу життя, а також духовне благополуччя. Виявилося, що високий рівень релігійності або засудження суїциду з моральних переконань знижує ризик суїцидальної поведінки, тоді як участь у релігійних обрядах не мала значного впливу на цей ризик, а інколи навіть навпаки – приналежність до релігійної групи підвищувала його.
Окремо було виявлено, що жінки з важким передменструальним синдромом (ПМС) удвічі частіше схильні до самогубства. Цікавий і парадоксальний висновок стосується зв’язку між повним місяцем та частотою суїцидів, що може вказувати на вплив біологічних або психологічних факторів, які підсилюються місячними фазами.
Автори підкреслили, що для спеціалістів у сфері психічного здоров’я, священнослужителів та інших помічників психіатричних пацієнтів важливо враховувати релігійність та духовні практики пацієнтів. Поглиблене розуміння цих факторів може допомогти у розробці більш персоналізованих і менш стигматизуючих підходів до профілактики суїциду.