Дослідження показало, що сам лише вигляд хворої людини може активувати імунну систему, готуючи організм до потенційної загрози ще до реального контакту.
Учені з Університету Лозанни за допомогою віртуальної реальності показали, що мозок здатний розпізнавати ознаки хвороби на відстані і миттєво запускати імунну відповідь. Під час експериментів учасники бачили віртуальні аватари з гарячковими висипами, після чого в них збільшувався рівень вроджених лімфоїдних клітин (ВЛК) — клітин, що зазвичай активуються при інфекціях. “ILC реагують на інфекції не тільки тоді, коли вони виявляються в організмі, але й коли сприймаються як потенційна загроза”, — наголошує імунолог Сара Трабанеллі.
Особливо цікавим є те, що реакція була сильнішою, коли інфікований аватар знаходився далі, а не ближче. Це може свідчити про високу адаптивність нервової системи до сприйняття загроз на відстані. Учасники також швидше реагували на дотик до обличчя, коли бачили “хворий” образ, що демонструє готовність організму до дій у режимі “бий або тікай”. “Це свідчить про інтегровану нейро-імунну реакцію людини на загрозу інфекції”, — підсумовують автори в Nature Neuroscience.
Мозок активував унікальний нейронний візерунок, схожий на реакцію після вакцинації. Такі ділянки, як гіпоталамус, вступали в контакт із імунною системою, дозволяючи організму готуватись до потенційної інфекції. Це дає змогу імунній системі діяти на випередження, ще до появи патогену в тілі. “Наш мозок залишається пильним від нашого імені”, — зазначено в статті.
Ці дані вказують на тісний зв’язок між перцепцією (сприйняттям) і фізіологічною відповіддю. Традиційно вважалося, що імунна реакція починається лише після безпосереднього впливу патогену. Але це дослідження доводить, що інформаційна загроза сама по собі може активувати захисні механізми. Це відкриває нові напрями для розуміння психонейроімунології — науки про взаємодію мозку, психіки та імунної системи.
Загалом, дослідження не тільки ілюструє нову форму імунної чутливості, а й піднімає запитання щодо впливу сучасного середовища — включаючи візуальні медіа — на реактивність нашого організму до хвороб. Висновки можуть мати значення для майбутніх методів профілактики інфекцій, психологічної терапії та навіть соціальної поведінки в епідеміологічних умовах.