Стародавня ДНК вказує на несподівано східне походження уральських мов, змінюючи уявлення про передісторію Євразії.
Дослідження, опубліковане в Nature, підтверджує, що коріння уральських мов знаходиться не в районі Уральських гір, як вважалося раніше, а у північно-східній Сибіру, на території сучасної Якутії. Цей регіон був домом для протоуральських народів близько 4500 років тому. “Географічно це ближче до Аляски чи Японії, ніж до Фінляндії”, – зауважив дослідник Александр Кім. Цей висновок базується на аналізі понад тисячі геномів, які охоплюють 11 тисяч років історії.
Важливим елементом розселення уральців стали технології Сейма-Турбіно – високорозвинені бронзові знаряддя, які поширювались Євразією одночасно з міграціями. Археологічні свідчення вказують на мультикультурні спільноти, що мали різне генетичне походження: від якутського до іранського. “Це історія про волю, активність населення, яке не було чисельно домінуючим, але змогло мати вплив на мову і культуру континентального масштабу”, – підкреслив Кім.
Особливу увагу вчені звернули на єнісейську мовну сім’ю, останньою представницею якої є кетська мова, що нині майже зникла. Її вплив однак зберігся в топонімах Сибіру, попри сучасну домінацію тюркських і монгольських мов. “Його вплив поширюється далеко за межі тих регіонів, де розмовляють єнісейськими мовами”, – відзначив Кім.
Ці дані надають перший генетичний сигнал на підтримку Дене-Єнісейської гіпотези, що припускає спорідненість між єнісейськими та американськими на-дене мовами. “Ми бачимо, як ці хвилі рухаються вперед і назад – і взаємодіють”, – зазначив Девід Райх з Гарварду. Цей рух паралельний індоєвропейській експансії, яка відбувалася зі сходу на захід у той самий період.
Генетичні сигнали, пов’язані з уральськими мовами, помітні й сьогодні, хоча й у різному ступені. Нганасани мають майже 100% якутського походження, тоді як естонці – лише 2%. “Це просто означало, що нам потрібно більше даних про незрозумілі культури або незрозумілі періоди часу”, – зауважив Тіан Чен Зенг. Дослідження засвідчує: уральські мови залишаються унікальним феноменом мовної спадщини, сформованої складною мережею міграцій, технологій і культурних контактів.
Ці висновки вимагають перегляду класичних уявлень про походження фінської, естонської й угорської мов. Угорці, хоча й втратили більшість своїх генетичних предків, зберегли мовний спадок завойовників. “Ми знаємо, що люди, які принесли туди мову, мали це походження”, – наголосив Зенг. Отже, мова виступає не лише засобом комунікації, а й носієм історії предків.