Дослідження серед понад 4 мільйонів дітей у Колумбії виявило, що проживання на великій висоті зменшує ризик дитячого ожиріння майже вдвічі.
Висота над рівнем моря може впливати на обмін речовин і апетит, що робить її потенційним природним чинником контролю ваги. Команда Фернандо Лізкано Лосади з Університету Ла Сабана виявила: серед дітей, які мешкають на висоті 2001–3000 метрів, ожиріння діагностується у 40 випадках на 10 000, порівняно з 80 на 10 000 у низовинних регіонах. Це дослідження стало першим масштабним спостереженням такого впливу серед дітей.
Механізми цього ефекту не до кінця зрозумілі, однак вчені припускають, що низький рівень кисню підсилює метаболізм і знижує апетит. “Швидкість метаболізму в стані спокою збільшується на висоті”, — підтверджує Девід Стенсел з Університету Лафборо. Зокрема, організм виробляє більше лептину — гормону ситості — і менше греліну — гормону голоду.
Попри обнадійливі результати, дослідники попереджають про межі. Дані з висот понад 3000 метрів були обмежені, що не дозволяє зробити остаточні висновки для цього діапазону. Крім того, дослідження є спостережливим, тобто не доводить причинно-наслідкового зв’язку.
“Це лише відправна точка”, — підкреслює Стенсел. Щоб підтвердити гіпотезу, потрібні спеціалізовані експериментальні дослідження. Тим не менш, результати вказують, що географічне середовище може впливати на ризики ожиріння, і це варто враховувати в громадському здоров’ї та індивідуальних порадах.
Знання про вплив висоти на метаболізм може не стати прямим методом лікування, але відкриває нові напрями для профілактики ожиріння в різних регіонах.