Масове вимирання на межі пермського та тріасового періодів стало найкатастрофічнішою подією в історії життя на Землі, змінюючи хід еволюції.
Художнє зображення вечора приблизно 252 мільйони років тому в кінці Пермського періоду в басейні Луангва в Замбії. Сцена включає кілька шаблезубих горгонопсисів і дзьобоногих дицинодонтів. Фото: Габріель Угето
Протягом десятиліть палеонтологи зосереджувалися на басейні Кару в Південній Африці, який містить винятково добре збережені скам’янілості до та після Великого вимирання. Починаючи з 1930-х років, увага вчених також звернулася до басейнів у Танзанії та Замбії, де скам’янілості виявилися не менш цінними. З 2007 року міжнародна команда дослідників на чолі з Крістіаном Сидором провела численні експедиції до цих регіонів, охоплюючи басейни Рухуху, Луангва і Середнього Замбезі. Результати цих розкопок сформували найбільший аналіз африканських скам’янілостей періоду перм-тріас.
У 2018 році дослідники опублікували аналіз постпермської фауни басейнів Рухуху та Луангва, а нещодавно вийшли нові дані, які заглиблюються ще глибше у Пермський період. “Кількість зразків, знайдених нами в Замбії і Танзанії, настільки велика, а їхній стан настільки вишуканий, що ми можемо проводити порівняння на рівні видів”, — підкреслює Сидор. Саме ці порівняння з матеріалами з Південної Африки дозволяють оцінити регіональні відмінності в біорізноманітті до та після масового вимирання.
Серед виявлених скам’янілостей — нові види дицинодонтів, дрібних нірних травоїдних істот, які мали дзьобоподібну морду з іклами, пристосованими до риття. Також знайдено залишки вражаючих шаблезубих хижаків — горгонопсидів, і нового представника темноспондилів — великих амфібій, схожих на сучасних саламандр. Ці знахідки дають змогу не лише реконструювати екосистеми пермського періоду, а й досліджувати, як різні види пережили кризу.
“Ми дійсно можемо почати ставити питання про те, хто вижив, а хто ні”, — зазначає Сидор. Аналіз скам’янілостей з двох регіонів Пангеї дозволяє простежити регіональні закономірності виживання. Це відкриває шлях до глибшого розуміння не лише перебігу самого вимирання, але й подальшої адаптації фауни у мезозої.
Всі розкопки відбувалися у тісній співпраці з урядами Танзанії та Замбії. Команда мандрувала між польовими таборами в ізольованих районах, зупиняючись у селах або ночуючи під відкритим небом. Сидор підкреслює, що “ці частини Замбії і Танзанії містять абсолютно прекрасні скам’янілості”, які дають унікальне уявлення про життя перед катастрофою.
Серія з 14 наукових статей, опублікованих у Journal of Vertebrate Paleontology 7 серпня, узагальнює результати досліджень та містить описи нових видів. Цей матеріал охоплює найповніший на сьогодні перелік тварин Пермської Африки, включно з хижаками, травоїдними та великими амфібіями. Робота команди не лише доповнює глобальну картину вимирання, а й проливає світло на еволюційні процеси, які визначили майбутнє наземної фауни.
Пермський період, який тривав від 299 до 252 мільйонів років тому, завершився вимиранням, що знищило 70% наземних і більшість морських видів. Причини цього залишаються дискусійними, але його наслідки стали відправною точкою для мезозою — ери динозаврів, перших птахів та ссавців.