Дослідження показує, що гумова крихта зі старих автомобільних шин під час старіння утворює сотні реактивних і потенційно небезпечних хімічних сполук, які раніше не враховувалися в оцінках безпеки.
Гумова крихта, що широко використовується як наповнювач для штучних газонів, тривалий час розглядалася як приклад ефективної переробки відходів. Водночас наукова спільнота не дійшла згоди щодо її безпечності для здоров’я людини. Нове дослідження Північно-Східного університету, опубліковане в Environmental Science & Technology, зосередилося на аналізі хімічних перетворень гуми під впливом сонячного світла, вологи та часу.
Автори моделювали умови, характерні для відкритих спортивних майданчиків, використовуючи фотореактор. У результаті було ідентифіковано щонайменше 572 різні продукти перетворення. За словами доцента Женью Тяня, «коли ви кладете гумову крихту в ґрунт, вона не стає інертною — вона залишається хімічно активною». Це означає, що протягом місяців і навіть років матеріал продовжує змінюватися.
Раніше команда Тяня вже вивчала речовину 6PPD — антиоксидант, який додають до шин. Взаємодіючи з озоном, він утворює 6PPD-хінон, відомий своєю високою токсичністю для лосося кохо. «Менше одного мікрограма на літр може вбити молоду рибу менш ніж за годину», зазначають дослідники, підкреслюючи екологічну небезпеку.
У новому дослідженні також виявлено інші сполуки, небезпечні для людини. Серед них 4-HDPA, який класифікується як «ендокринний руйнівник», та 1,3-DMBA, що «імітує стимулюючу дію амфетаміну». Важливо, що більшість новоідентифікованих речовин досі не мають чітко встановленого токсикологічного профілю.
На відміну від очікуваного розпаду на простіші компоненти, дослідники спостерігали складні процеси повторного з’єднання молекул. «Ми бачимо не лише руйнування, а й утворення більших і складніших молекул», пояснює Тян. Це свідчить про тривалий і динамічний хімічний цикл, який може тривати до кількох років.
Автори наголошують, що відсутність повних даних про вплив цих сполук на людину не означає їхньої безпечності. Навпаки, результати дослідження підкреслюють необхідність переосмислення використання гумової крихти та більш обережного підходу до матеріалів, які вважаються «переробленими».