Недавні дослідження показали, як сильно мікроскопічні шматочки пластику забруднюють навколишнє середовище – їх знаходять повсюдно, від Арктики до Антарктики. Нове дослідження висунуло на перший план ключову ланку в цьому ланцюжку і показало, як мікропластик може переноситися по поверхні моря вітрами, які забирають їх в атмосферу і в віддалені частини океану.
Мікропластик – це крихітні частинки розміром менше 5 мм. Вони неймовірно легкі й ледь помітні оку, а тому вітер легко розносить їх навіть у важкодоступні місця.
Вчені Ізраїльського інституту науки Вейцмана вивчали аерозолізацію океану: це процес, при якому фрагменти водоростей, віруси та інші частинки видуваються з морської води в атмосферу. В рамках цієї експедиції команда зібрала проби аерозолю з вершини щогли дослідного судна і використовувала Раман-спектроскопію для аналізу вмісту.
Аналіз виявив високу концентрацію звичайних пластиків, таких як полістирол, поліетилен і поліпропілен, які, швидше за все, походять з пластикових пакетів і інших пластикових відходів, викинутих біля берегової лінії за сотні кілометрів від району, в якому дрейфувала судно. Команда прийшла до такого висновку після розрахунку форми й маси частинок, а також середньої швидкості та напрямку вітру над океаном.
Автор дослідження, доктор Мірі Трейнік визнається, що команда «була здивована, виявивши нетривіальну кількість пластику над, здавалося б, чистою водою».
Зверху вода здавалася чистою, але, заглянувши під поверхню, дослідники виявили ті ж самі типи пластика, що й аерозолі. Вони кажуть, що це додає ваги ідеї про те, що мікропластик океану можуть досягати віддалених частин океану, піднімаючись на поверхню і потрапляючи в атмосферу, де вони можуть зазнати шкідливі хімічні зміни, перш ніж знову потрапити в воду.
«Коли мікропластик потрапляє в атмосферу, він висихає і піддається впливу ультрафіолетового випромінювання і компонентів атмосфери, з якими він хімічно взаємодіє», – пояснює Трейнік. «Це означає, що частинки, які падають назад в океан, ймовірно, будуть навіть більш шкідливими або токсичними, ніж раніше. Додатково до цього, деякі з цих пластиків стають субстратом для бактерій всіх видів, тому переносимий по повітрю пластик може пропонувати «безкоштовну поїздку» деяким видам, включаючи патогенні бактерії, які шкідливі для морського життя і людей ».
Дослідники відзначають, що проблема мікропластику не зникне найближчим часом.
«Як і всі аерозолі, мікропластик стає частиною великих планетарних циклів – наприклад, вуглецю і кисню – оскільки він взаємодіє з іншими частинами атмосфери», – додає інший автор дослідження, професор Ілан Корен. «Оскільки мікропластик і легкий, і довговічний, все більше пластикової маси буде циркулювати в повітрі. Все тому, що пластмаси, які вже забруднюють наші океани, розпадаються і просто так з води не зникнуть – навіть якщо все людство раптом припинить засмічувати пластиковими відходами океан ».
Натхнення: www.popmech.ru