Нове астрономічне дослідження описує несподіване формування яскравої туманності навколо білого карлика, що кидає виклик усталеним уявленням про еволюцію подвійних зоряних систем.
Немає відомого механізму, який би пояснював наявність ударної хвилі навколо білого карлика RXJ0528+2838.
Білий карлик визначається як «надщільний зоряний залишок, що утворюється після завершення термоядерного життя зірок сонячного типу». Об’єкт RXJ0528+2838, розташований на відстані 731 світлового року, оточений багатокольоровим ударним фронтом. Подібні структури зазвичай пов’язані з акреційними дисками. Проте в цій системі диск відсутній.
Астроном Сімоне Скарінгі зазначає: «Ми виявили щось, чого ніколи раніше не бачили». Він підкреслює, що система вважалася «тихою». Наявність потужного витоку без диска є принципово несподіваною. Це робить RXJ0528+2838 унікальним лабораторним об’єктом.
Зазвичай витоки виникають через «гравітаційне перетікання речовини» зі зорі-супутника в диск навколо білого карлика. У цій системі спектральні лінії водню, кисню й азоту свідчать про тривалий процес. Оцінки вказують на активність близько тисячі років. Така тривалість не відповідає термоядерним спалахам.
Дослідники припускають, що ключову роль відіграє «надпотужне магнітне поле» білого карлика. Воно може спрямовувати речовину безпосередньо вздовж силових ліній. Це усуває потребу в диску. Таким чином формується стабільний витік.
Крістіан Ілкевич наголошує: «Згідно з нашим розумінням, цього витоку не повинно бути». Відкриття ставить під сумнів стандартні моделі переносу речовини. Воно вказує на існування ще не описаних фізичних механізмів. Результати розширюють уявлення про екстремальні подвійні системи.