Стаття розкриває таємниці підводного утворення біля острова Йонагуні, яке деякі вважають “втраченим містом”, а більшість науковців – геологічним дивом.
На глибині до 24 метрів біля берегів японського острова Йонаґуні розташована структура, що викликає захоплення і суперечки. Її сходинкоподібні форми та правильні геометричні лінії нагадують зруйновану цитадель або піраміду, що занурилася в океан. Багато хто порівнює її з легендарною Атлантидою, хоча геологи переважно вважають її природним утворенням. Вперше її виявив інструктор з дайвінгу Кіхачіро Аратаке у 1987 році, і з того часу це місце стало предметом досліджень та міфів.
Геолог Масаакі Кімура з Університету Рюкю провів роки, доводячи, що структуру могли модифікувати люди до підняття рівня моря 10 тисяч років тому. Його теорія залишається спірною. На думку більшості науковців, дивовижна правильність форм пояснюється особливостями геології регіону. Як пояснив геолог Роберт Шох з Бостонського університету, «Йонаґуні розташоване в зоні активних землетрусів, які сприяють формуванню регулярних тріщин у породі».
Ключовими до розуміння є геологічні терміни, як-от “шарувата площина” — межа між шарами осадових порід, що слугує природним місцем розлому. Під дією тектонічних стресів та ерозії формуються “сполучені тріщини” — паралельні розломи, які надають породі чітких форм. Це видно не лише на Йонаґуні, а й у всьому світі: “Тессельоване покриття” Тасманії, шестикутні колони в Ірландії чи “скеля проповідника” у Норвегії — усі є результатами природної геометрії.
Автор Джон Ентоні Вест, який досліджував Йонаґуні разом із Шохом, писав: «Схил, хоч і виглядав інакше, чітко був частиною того ж геоморфологічного процесу». Це вказує на спільне природне походження надводних і підводних структур острова. Постійні океанські течії, землетруси й ерозія формують чіткі краї, майданчики та уступи, створюючи ілюзію штучної споруди.
На конференції Географічного товариства Японії у 2024 році команда на чолі з Хіронобу Суго підтвердила: «Жодних археологічних артефактів на місці знайдено не було». Вони описали детальні процеси ерозії, які постійно формують нові порожнини та шліфують скельні поверхні. Вчені дійшли висновку, що форма монумента створена виключно природними процесами.
Попри містифікації, справжнє диво — це здатність природи створювати настільки досконалі структури без втручання людини. Йонаґуні нагадує, що геологія може бути не менш захопливою за легенди.