Нове дослідження показує, що потрійний тектонічний стик Мендосіно біля узбережжя північної Каліфорнії має значно складнішу внутрішню будову, ніж припускали чинні геологічні моделі, що безпосередньо впливає на оцінку сейсмічних ризиків.
Американські вчені проаналізували «низькочастотні землетруси» — слабкі сейсмічні події, непомітні для людей, зафіксовані мережею сейсмометрів на Тихоокеанському Північному Заході. Поєднуючи ці дані з моделями припливних напружень, які описують, як щоденні припливи й відпливи деформують земну кору, дослідники змогли виявити раніше приховані розломи під поверхнею. Результати опубліковані в журналі Science.
Аналіз показав, що потрійний стик утворений не лише Північноамериканською, Тихоокеанською та плитою Горда, як вважалося раніше, а щонайменше п’ятьма рухомими тектонічними блоками. Зокрема, було встановлено, що частина Північноамериканської плити відкололася і рухається разом із плитою Горда, а також підтверджено існування фрагмента Піонер — ділянки старішої океанічної кори, яка затягується під континент.
У класичній моделі плита Горда «субдукується» — занурюється під Північноамериканську плиту та поступово поглинається мантією Землі. Нові дані свідчать, що поверхня субдукції є значно мілкішою, ніж передбачалося. Це зміщує уявлення про реальне положення меж плит. «Межа плит, схоже, не там, де ми її вважали», зазначає тектонічна геодезистка Кетрін Матерна з Університету Колорадо в Боулдері.
Оновлена модель добре узгоджується з параметрами землетрусу магнітудою 7,2, що стався в Каліфорнії у 1992 році, осередок якого розташовувався на меншій глибині, ніж прогнозували попередні схеми. За словами сейсмолога Девіда Шеллі з Геологічної служби США, це відкриття нагадує аналіз прихованої частини айсберга, де видима поверхня не відображає справжньої геометрії процесів у глибині.
Точніше розуміння цієї структури є критично важливим для оцінки небезпек, пов’язаних як із розломом Сан-Андреас, так і з зоною субдукції Каскадія — двома системами, здатними породжувати катастрофічні землетруси на західному узбережжі США. «Якщо ми не розуміємо базових тектонічних процесів, неможливо надійно оцінити сейсмічну небезпеку», підкреслює геофізикиня Аманда Томас з Каліфорнійського університету в Девісі.
У підсумку дослідження показує, що реальна тектонічна архітектура регіону є фрагментованою й динамічною, а отже, сучасні моделі прогнозування землетрусів потребують перегляду, щоб адекватно відображати складність процесів, що відбуваються під поверхнею Землі.