Нове дослідження, опубліковане в журналі Icarus, припускає існування прихованих льодовиків у середніх широтах Марса поблизу вулкана Гекатес Толус.
Зазвичай воду на Марсі пов’язують із полярними шапками, однак вони складні для освоєння через технічні й планетарно-захисні обмеження. Автори звернули увагу на структури середніх широт, які нагадують льодовики, вкриті уламками. Аналогом став Острів Десепшен в Антарктиді, де вулканічний попіл приховує масивні льодові маси. Подібну морфологію виявлено на марсіанському вулкані Hecates Tholus.
Серед доказів — наявність тріщин і бергшрундів — «глибоких розколин між рухомим і нерухомим льодом». Деякі з них сягають 600 метрів, що вказує на колишній рух льодовика. Також зафіксовано морени — «накопичення уламків, переміщених льодовиком», які формують характерний «бульдозерний ефект». Ці морфологічні ознаки узгоджуються з моделлю активного льодовикового ядра під шаром пилу.
Питання залишається відкритим через відсутність чітких сигналів від радара SHARAD на борту Mars Reconnaissance Orbiter. Радіолокаційні методи менш ефективні на крутих вулканічних схилах, що ускладнює інтерпретацію. Автори пропонують механізм збереження льоду через сублімаційний захист пиловим покривом.
Виявлення доступного льоду поза полюсами має значення для майбутніх пілотованих місій і планетарної політики. Згідно зі статтею IX Договору про космос 1967 року, дослідження повинні уникати «шкідливого забруднення» небесних тіл. Якщо лід поширений під вулканічними уламками, це може переглянути межі дозволених зон дослідження. Остаточну відповідь здатні дати лише наземні або бурові місії.