Нове дослідження австралійських учених виявило, що зростання рівня атмосферного CO2 вже відображається у хімічному складі крові людей і за збереження нинішніх тенденцій до 2076 року може наблизити ключові показники крові до межі норми.
Протягом щонайменше 150 000-річної історії Homo sapiens рівень атмосферного CO2 залишався відносно стабільним — близько 280–300 частин на мільйон (ppm). За останні десятиліття він різко зріс: від приблизно 369 ppm у 2000 році до близько 420 ppm сьогодні. Саме цей стрімкий стрибок спонукав дослідників перевірити, чи залишає він слід у людській фізіології. Дослідження опубліковане у журналі Air Quality, Atmosphere & Health. Його провели фізіолог дихання Александр Ларкомб з Університету Кертіна та геолог Філ Б’єрвірт з Австралійського національного університету.
Дослідники вивчили дані про хімічний склад крові з американського Національного обстеження здоров’я та харчування (NHANES), яке збирало зразки приблизно від 7 000 американців кожні два роки між 1999 і 2020 роками. У людській крові CO? перетворюється на бікарбонат — «сполуку, що допомагає організму підтримувати нормальний рівень pH крові». Саме бікарбонат науковці обрали індикатором впливу атмосферного CO? на організм людини.
За досліджуваний період середня концентрація бікарбонату в крові зросла з 23,8 до 25,3 мілліеквівалентів на літр — приріст близько 7%, або 0,34% на рік. Це паралельно зростанню рівня CO2 за той самий проміжок часу. Водночас рівні кальцію та фосфору у когорті продемонстрували протилежну тенденцію: кальцій знизився на 2%, фосфор — на 7%. Це пов’язано з тим, що кістки можуть буферизувати кислотне навантаження, обмінюючись мінералами — кальцієм і фосфором.
«Те, що ми спостерігаємо, — це поступовий зсув у хімії крові, що відображає зростання атмосферного CO2, який спричиняє зміну клімату», — пояснює Александр Ларкомб. «Якщо нинішні тенденції збережуться, моделювання показує, що середній рівень бікарбонату може наблизитися до верхньої межі сьогоднішнього здорового діапазону протягом 50 років. Рівні кальцію та фосфору також можуть досягти нижньої межі своїх норм пізніше цього століття», — додає він. Наразі ці зміни невеликі та перебувають у межах норми для організму.
«Я думаю, що те, що ми спостерігаємо, відбувається тому, що наші тіла не адаптуються. Схоже, що ми пристосовані до певного діапазону CO2 у повітрі, який тепер може бути перевищений», — наголошує Філ Б’єрвірт. Отже, питання зміни клімату виходить за межі екології та набуває прямого медико-фізіологічного виміру. Дослідники закликають обмежити атмосферний рівень CO2, адже адаптація людського організму до нових умов може виявитися неможливою або надто повільною.