На початку березня 2026 року журналіст-еколог Лора Паскус стояла на оглядовому майданчику над озером Пауелл і дивилася на крихітне блакитне плесо, оточене червоно-коричневими скелями. Водосховище, яке колись наповнювало річку Колорадо і постачало воду для мільйонів людей, стояло заповненим лише на чверть. Це не просто рівень води — це дзеркало, в якому відбивається шістдесят років бездіяльності.
Що відомо коротко
- Озеро Пауелл на початку березня 2026 року заповнене лише на 25%, озеро Мід — на 33%.
- Водосховище Елефант-Батт у Нью-Мексико заповнене на 12%, Кабальо — лише на 7%.
- Вчені попереджають про зміну клімату на рівні Білого дому ще з 1965 року — але викиди з того часу лише зростали.
- Армія США є найбільшим інституційним споживачем нафти у світі, а отже — найбільшим інституційним виробником парникових газів серед організацій.
- Нове дослідження 2026 року фіксує: потепління за останні 10 років значно прискорилось.
Що відбувається з водою на американському заході
Річка Колорадо висихає — і це вже не прогноз, а факт, зафіксований у водосховищах. Сім американських штатів досі не можуть домовитися про розподіл її вод. Понад 40 мільйонів людей залежать від цієї річки, проте запаси снігу, що її живлять, щороку скорочуються. Там, де раніше сніг танув і повільно наповнював русло, тепер він просто випаровується, не встигнувши стати водою.
За словами Ендрю Карлі, географа племені Діне з Університету Арізони, водна криза на Колорадо почалася задовго до кліматичних змін — у момент, коли колонізатори збудували перші дамби й оголосили ріку «своєю».
«Річка ніколи не призначалася стояти за стінами цих дамб», — каже Карлі.
Це важлива деталь: кліматична криза і колоніальна інфраструктура нерозривно пов’язані. Греблі, канали, бетонні тунелі — все це будувалося без урахування того, що клімат може змінитися. Тепер ця інфраструктура стала пасткою.
Що каже наука вже 60 років
Наукова рада президента Ліндона Джонсона ще в 1965 році офіційно попередила Білий дім: вуглекислий газ, який викидає людство, спричинить зміни клімату зі шкідливими наслідками. З того часу минуло більше шести десятиліть. За цей час американська економіка не скоротила, а наростила споживання нафти. США так і не ратифікували Кіотський протокол 1997 року — першу міжнародну угоду про скорочення викидів.
Дослідження Нети Кроуфорд з Університету Брауна зафіксувало: армія США є найбільшим єдиним інституційним споживачем нафти у світі — і, відповідно, найбільшим інституційним виробником парникових газів. Поки вчені публікували доповідь за доповіддю, військовий апарат зростав і поглинав дедалі більше вуглецевого бюджету планети.
У 2025 році Земля перетнула поріг потепління у 1,5°C, про який МГЗК попереджала ще у 2018 році як про точку незворотних наслідків. Нове дослідження, опубліковане в березні 2026 року, показало, що темп потепління за останнє десятиліття значно прискорився порівняно з попередніми роками.
Новий фронт: штучний інтелект і кліматична ціна
Паскус звертає увагу на явище, яке часто залишається поза кадром кліматичних дискусій: колосальний екологічний слід дата-центрів штучного інтелекту. Кожен запит до великої мовної моделі, кожне автоматичне рішення в логістиці чи рекламі — це мегавати електроенергії і тонни охолоджувальної води.
Але найбільшим споживачем обчислювальних потужностей є не приватні користувачі — це збройні сили. Американські та ізраїльські військові використовують системи штучного інтелекту для того, що офіційні представники описують як «скорочення ланцюга знищення» — прискорення прийняття рішень про бомбардування. Лабораторія Лос-Аламос у Нью-Мексико, знаменита своїм ядерним минулим, у березні 2026 року приймала симпозіум із ШІ для близько 200 представників Міністерства енергетики США.
Це замкнене коло: вода закінчується, клімат нагрівається, а ресурси витрачаються на обчислювальні потужності для ведення воєн.
Чому це важливо для кожного
Кліматична криза не є абстрактною загрозою майбутнього — вона вже позначається на здоров’ї, на доступі до питної води, на продовольчій безпеці. Посухи провокують пожежі, пожежі — міграцію, міграція — конфлікти. У глобальному масштабі потепління пришвидшує поширення інфекційних хвороб і руйнує врожаї.
Карлі, дослідник із племені Діне, пропонує задуматися: які цінності дозволили корінним народам пережити апокаліпсис колонізації — і що з цих цінностей може допомогти всім нам впоратися з кліматичним апокаліпсисом?
«Є чому повчитися у корінних народів: їхня здатність реагувати на катастрофи — це не слабкість, а сила», — каже він.
Питання не лише технологічне. Це питання про те, чиї цінності ми поділяємо. Для мільйонів людей — і незліченної кількості видів — часу майже не залишилося.
Цікаві факти
- Озеро Мід, найбільше штучне водосховище США, у 2022 році досягло найнижчого рівня за всю свою 86-річну історію — всього 27% від повного об’єму. Це безпосередньо загрожує водопостачанню Лас-Вегаса, Фенікса та мільйонів фермерів.
- За даними звіту Програми ООН з довкілля (ЮНЕП), навіть якщо всі країни виконають свої поточні кліматичні зобов’язання, глобальна температура до кінця століття зросте на 2,6–2,8°C — що майже вдвічі перевищує цільовий показник Паризької угоди.
- Армія США витрачає більше нафти, ніж більшість країн світу: за даними дослідження Університету Брауна, лише в 2017 році Пентагон спожив близько 86 мільйонів барелів нафти й випустив понад 59 мільйонів тонн CO₂.
- Кіотський протокол, перша міжнародна угода про скорочення викидів, набрала чинності у 2005 році — але США, найбільший на той момент забруднювач планети, так і не ратифікували його, і вийшли з переговорів ще за президента Буша-молодшого.
FAQ
Чи справді Земля вже перетнула поріг 1,5°C? Так. За даними кліматологів і МГЗК, у 2025 році середня глобальна температура вперше перевищила доіндустріальний рівень на 1,5°C — поріг, про який вчені попереджали як про точку незворотних наслідків для екосистем і льодовиків.
Яке відношення армія має до зміни клімату? Пряме і суттєве. Збройні сили США є найбільшим єдиним інституційним споживачем нафти у світі. Їхній вуглецевий слід перевищує викиди цілих країн, а зростання застосування ШІ у військових операціях додатково збільшує споживання енергії та води дата-центрами.
Що таке «кліматична справедливість» і чому про неї говорять? Кліматична справедливість — це визнання того, що наслідки зміни клімату непропорційно сильно б’ють по найбідніших і найбільш вразливих спільнотах, зокрема по корінних народах, які найменше причетні до викидів. Концепція підкріплена численними дослідженнями і є центральною темою міжнародних кліматичних переговорів.
WOW-факт: Якби армія США була окремою державою, вона посідала б 55-те місце у світі за обсягом викидів парникових газів — між Перу та Португалією — і щороку виробляла б більше CO₂, ніж більшість країн Африки разом узяті.