Новий аналіз тазових кісток неандертальців показує несподівану деталь: таз дорослого самця неандертальця за розмірами та формою більше нагадував жіночий людський таз, ніж чоловічий. Як пише видання Popular Science, це змушує по-новому подивитися на те, хто саме є еволюційною «нормою» серед гомінінів.
Чим таз неандертальців відрізнявся від нашого
Неандертальці (Homo neanderthalensis) останніми роками переживають своєрідну «реабілітацію» в науці: нові знахідки свідчать про їхні розвинені когнітивні здібності та складну поведінку. Але в будові тіла вони все ж суттєво відрізнялися від сучасних людей.
Неандертальці були міцними й відносно кремезними давніми гомінінами. За зростом — близько півтора метра — вони наближалися до європейців доіндустріальної доби, а їхній індекс маси тіла був подібним до середніх показників мешканців США та Канади XX століття.
Одна з ключових відмінностей стосувалася саме тазу. Чоловічий таз неандертальців був приблизно на 30 відсотків більшим, ніж у сучасних чоловіків Homo sapiens, і за пропорціями більше нагадував жіночий людський таз. До того ж, за наявними даними, у неандертальців практично не було вираженого статевого диморфізму в цій ділянці: співвідношення розмірів тазу до тіла у самців і самок було подібним.
Хто тут виняток — ми чи неандертальці
Еволюційні біологи довго припускали, що саме в неандертальців мало бути «щось особливе», що пояснює їхню незвичну будову скелета. Однак повторний аналіз двох майже повних тазів неандертальців і порівняння їх із десятками тазових кісток сучасних людей привів дослідників до іншого висновку.
Результати вказують, що саме сучасні чоловіки Homo sapiens є еволюційним винятком, а не неандертальці. Головна відмінність — у положенні кульшових суглобів у чоловіків: вони зміщені далі вперед по тазовому кільцю порівняно і з жінками Homo sapiens, і з самцями неандертальців.
Таке зміщення радикально змінило біомеханіку двоногого пересування. Передні м’язи стегна, які кріпляться до передньої частини тазу, почали працювати як пружини, тоді як вага тіла тисне на задню частину тазового кільця.
Як це вплинуло на ходу людини
Під час ходьби центр мас тіла при кожному кроці трохи опускається. Це створює повторюване навантаження на суглоби і вимагає додаткової енергії, щоб знову підняти тіло для наступного кроку.
У чоловіків сучасної людини особлива геометрія тазу дозволяє м’язам стегна пом’якшувати це «падіння», накопичувати енергію і потім віддавати її як додатковий імпульс уперед. Біологи припускають, що така перебудова дала нашим предкам значну перевагу в енергоефективній ходьбі на великі відстані, хоча це поки що не остаточно доведено.
У міру того як чоловіки Homo sapiens долали дедалі більші відстані, їхні кульшові суглоби потовщувалися вздовж лобкової кістки, а передня частина тазу ставала глибшою. Це ще більше підсилювало «пружинний» ефект.
Чому жіночий таз зберіг «неандертальські» риси
У жінок людини подібні зміни були обмежені анатомічними вимогами пологів. Для народження дитини потрібен відносно широкий родовий канал і більш плаский, «відкритий» таз. Через це жіночий таз не міг змінитися так само, як чоловічий, не створивши серйозних перешкод для виношування і народження потомства.
Саме тому жіночий таз за своєю будовою й досі більше нагадує таз самців неандертальців: у цьому випадку еволюції не було сенсу «покращувати» вже цілком ефективну конструкцію, яка добре поєднується з функцією дітонародження.
Навіщо вивчати таз неандертальців сьогодні
Співавторка дослідження, анатомка Елла Бін (Ella Been) з Ono Academic College, підкреслює, що питання еволюції людини не обмежуються лише далеким минулим. Переосмислення нашої еволюційної історії допомагає не тільки розв’язати давні наукові загадки.
За словами дослідників, краще розуміння того, як змінювався наш скелет, може сприяти вдосконаленню профілактики травм, методів фізичної реабілітації, а також розвитку біомеханічної робототехніки, яка наслідує людську ходу.
Отже, хоча в будові тазу неандертальці, ймовірно, «відставали» від сучасних людей, саме порівняння з ними дозволяє глибше зрозуміти, як сформувалося наше тіло і чому чоловіки Homo sapiens стали таким незвичним еволюційним винятком.