Свідомість може бути властивістю не лише істот із м’ясом, кров’ю та земною біохімією. У новій філософській роботі, про яку розповідає SciTechDaily, стверджується, що усвідомлений досвід потенційно здатен виникати в живих системах, побудованих із зовсім інших матеріалів — навіть таких, яких немає на Землі.
Свідомість без «земного» тіла
Автори статті — філософ Ерік Швіцгебель (Eric Schwitzgebel), професор Каліфорнійського університету в Ріверсайді, та Джеремі Побер (Jeremy Pober), нині постдокторант Лісабонського університету. Вони ставлять запитання: чи обов’язково свідомість вимагає саме такої біології, як у земних організмів, чи вона може виникати в істот із зовсім іншим фізичним устроєм?
Дослідники не намагаються дати вичерпне визначення свідомості. Вони виходять із припущення, що свідомий досвід — реальне й впізнаване явище, і зосереджуються на тому, від чого він може залежати фізично.
Швіцгебель і Побер пропонують серйозно розглядати можливість свідомості в істотах, які радикально відрізняються від нас. Наприклад, у вигаданого п’ятирукого «кам’яношкірого» інопланетянина з роману та фільму «Project Hail Mary», чия анатомія побудована на мінералах, ртуті та кристалічному «мозку».
Субстратна гнучкість: чому матеріал може не мати значення
Ключове поняття їхньої аргументації — «субстратна гнучкість». Властивість називають субстратно гнучкою, якщо вона може реалізовуватися в об’єктах із різних матеріалів. Наприклад, чашка може бути скляною, керамічною чи пластиковою, але залишатися чашкою. Книга може існувати на папері або як електронний файл, а музичний запис — на вінілі чи компакт-диску.
На думку авторів, свідомість належить до такого ж типу властивостей: вона може бути реалізована на різних «носіях», а не лише в білково-вуглецевій нервовій системі людини чи тварин.
Цей підхід особливо актуальний на тлі дискусій про штучний інтелект. Швіцгебель і Побер не погоджуються між собою щодо того, чи є сучасні системи ШІ свідомими, але їхня загальна позиція така: якщо відмовитися від ідеї, що свідомість можлива тільки в людській біології, то не можна наперед виключати й штучні системи.
Чому інопланетна свідомість видається правдоподібною
Автори спираються на космічні масштаби. Відомий Всесвіт, за оцінками астрономів, містить близько трильйона галактик, а планети — звичайне явище. Більшість із них, ймовірно, мають умови, зовсім не схожі на земні.
У статті наводиться оцінка, що в історії Всесвіту могло існувати щонайменше близько 1000 поведінково складних позаземних цивілізацій. Самі автори називають це консервативною оцінкою й посилаються на огляд, де середня наукова оцінка становила понад одну цивілізацію на галактику за весь час її існування.
Астробіологи вже давно розглядають варіанти життя на іншій хімічній основі: з альтернативними амінокислотами, іншими розчинниками замість води або навіть зовсім іншими типами молекулярних структур. Якщо життя може виникати в широкому діапазоні умов, дивно було б очікувати, що всі успішні форми життя скрізь у Всесвіті спираються на той самий набір біохімічних «інгредієнтів», що й земні організми.
Навіть на Землі еволюція створила вражаюче різноманіття нервових систем. Восьминоги, бджоли й собаки обробляють інформацію по-різному, але всі демонструють складну поведінку. Швіцгебель і Побер вважають, що немає підстав думати, ніби еволюція в інших світах буде менш винахідливою.
Коперниківський принцип свідомості
Свою ідею автори пов’язують із традицією, що почалася з Миколая Коперника. Астрономи показали, що Земля не є центром Сонячної системи, Сонячна система — не центр Чумацького Шляху, а наша галактика — не центр Всесвіту. Наука раз за разом зменшувала «привілейованість» людства.
Швіцгебель і Побер пропонують «коперниківський принцип свідомості»: якщо у Всесвіті існує багато складних інопланетних видів із біологією, не схожою на нашу, то було б своєрідним «терроцентризмом» вважати, що свідомість належить лише організмам, подібним до земних.
Це не означає, що кожен високорозвинений вид обов’язково свідомий. Але якщо свідомість виникає в поведінково складних організмах, немає вагомих підстав думати, що вона можлива тільки в істот із земною хімією.
Історично наука неодноразово підривала уявлення про унікальність людини. Автори припускають, що свідомість може бути ще одним прикладом: не рідкісною властивістю одного типу біомашини, а явищем, яке здатне з’являтися всюди, де еволюція або подібні процеси створюють достатню складність.
Наслідки для штучного інтелекту
Робота природно виходить на питання про ШІ, але автори обережні у висновках. Джеремі Побер вважає, що не слід автоматично припускати здатність сучасного комп’ютерного «заліза» підтримувати свідомість. Визнання того, що свідомість може бути реалізована в різних субстратах, не означає, що вона може виникнути в будь-якому з них.
Ерік Швіцгебель, своєю чергою, більш відкритий до можливості свідомого ШІ. На його думку, якщо відмовитися від припущення, що свідомість потребує саме людської біології, стає важче відкидати кремнієві системи лише через їхній матеріал.
Він також вважає, що дискусії про свідомість ШІ надто зосереджені на питанні, чи може кремній «скопіювати» людський мозок, і замало — на ширшому питанні: які взагалі системи здатні бути свідомими.
У статті проводиться аналогія з польотом. Орел, колібрі, кажан і комаха всі літають, але роблять це по-різному. Так само й свідомість, за версією авторів, може проявлятися в багатьох формах, не обов’язково схожих на людську.
Робота Швіцгебеля та Побера «Substrate Flexibility and the Copernican Principle of Consciousness» не доводить існування інопланетної чи штучної свідомості, але пропонує рамку, у якій ці можливості виглядають набагато менш фантастичними, ніж зазвичай вважають.