Новий вид пернатого динозавра, Norellraptor barsboldi, описаний у відкладеннях віком близько 120 млн років у китайській провінції Ляонін, ставить під сумнів уявлення про те, що найдавніші літаючі форми мали єдиний «універсальний план» будови для польоту. Про знахідку детально пише Sci.News.
Norellraptor barsboldi належить до підродини Microraptorinae — це невеликі, птахоподібні хижі тероподи. Для мікрорапторин характерне поєднання крилоподібних передніх кінцівок із опереними задніми ногами, і для деяких видів припускають здатність до ширяння або навіть активного польоту. Саме ці динозаври часто розглядаються як модель для відтворення еволюції польоту.
Дві конкуруючі гіпотези про виникнення польоту
Серед палеонтологів існують дві основні концепції. За першою, примітивна форма польоту виникла в спільного предка птахів і їх найближчих родичів — паравіанів (Paraves). Далі в різних лініях цей апарат ускладнювався або, навпаки, втрачався.
За іншою гіпотезою, риси, пов’язані з польотом, розвивалися незалежно щонайменше двічі — у різних гілках споріднених динозаврів. Нові дані щодо Norellraptor barsboldi суттєво посилюють саме цю версію.
«Microraptorinae — це кладa дрібних тероподових динозаврів, переважно відомих із нижньокрейдової фауни Жехол на північному сході Китаю», — зазначають автори роботи Цян Цзі (Qiang Ji) з Геологічного університету Хебея, Андреа Кау (Andrea Cau) з палеонтологічного музею OPHIS та їхні колеги. Вони підкреслюють, що завдяки винятковому збереженню мікрорапторин у викопних рештках часто видно як ниткоподібні покривні структури, так і справжні махові пера, а також залишки вмісту кишечника. Це дає змогу дуже детально відтворювати їхню анатомію та екологію.
Як члени групи Paraves, мікрорапторини є одними з найближчих родичів птахів і демонструють незвичне поєднання рис у кінцівках і оперенні, яке вказує, що принаймні деякі представники цієї групи мали пристосування до пересування в повітрі.
Скелет із Ляоніну та еволюційний аналіз
Майже повний скелет Norellraptor barsboldi завдовжки близько 57 см, зі збереженими відбитками частини оперення, виявили у формації Цзюфотан поблизу містечка Ламадун у провінції Ляонін. Такий рівень збереженості дозволив досить точно реконструювати будову тіла тварини.
Палеонтологи включили нову знахідку до широкого еволюційного аналізу. Вони простежили 194 анатомічні зміни вздовж гілки мікрорапторин на родовому дереві. Приблизно 30% цих змін — 57 окремих ознак — також з’являються на лінії, що веде до сучасних птахів.
Утім, вирішальним виявився порядок, у якому ці риси з’являлися в різних групах. У мікрорапторин, наприклад, скорочення кісток пальців кисті відбулося відносно рано, тоді як такі риси, як злиття кісток зап’ястка та кисті, сформувалися пізніше. У лінії, що веде до птахів, послідовність змін інша.
Самостійна збірка польотного апарата
Дослідники роблять висновок, що така відмінність у послідовності появи «польотних» рис суперечить ідеї про єдиний успадкований апарат для польоту в мікрорапторин і птахів — чи про спільний розвитковий механізм, який би його формував.
Замість цього дані свідчать про те, що комплекс анатомічних структур, необхідних для польоту, зібрався незалежно у принаймні двох близькоспоріднених лініях динозаврів. На думку авторів, різні вибіркові чинники — наприклад, спосіб життя, середовище чи хижі й захисні стратегії — могли по-різному тиснути на еволюцію кінцівок і оперення в цих групах.
Робота з опису Norellraptor barsboldi та аналізу еволюції мікрорапторин опублікована в журналі Nature Communications під назвою «Independent assembly of the flight apparatus in a non-avian dinosaur clade». Вона додає ще один аргумент до уявлення про те, що політ у близьких до птахів динозаврів міг виникати кілька разів незалежно, а не лише в одному спільному предку.